думок. Ніякого кокетства, як у попередніх представницях прекрасної статі, тільки холодна рішучість і бажання працювати.
«З нею буде легко працювати, – думав Нік. Перед собою вона бачить тільки директора, і хочеться, щоб так було і надалі».
Кандидаитура цієї дівчини зацікавила Харта, але вслух він промовив:
– Дуже дякую, що ви прийшли на співбесіду. Ви дуже цікава співрозмовниця… Але зараз я можу сказати тільки одне: чекайте нашого дзвінка.
І мило всміхнувся.
«А як же, ви зателефонуєте мені, – у голові пролунало. – Я вже не така дурна, як ви думаєте. Це говорять, коли хочуть позбутися назавжди… Ну що ж…»
– Дякую за увагу.
Дівчина піднялася з крісла і попрямувала до виходу, з упевненістю розуміючи, що ніколи більше не повернеться сюди. А ще передчуття того, що вона ніколи більше його не побачить, боляче зачіпали струну її серця…
І яким же було її здивування, коли через тиждень їй запропонували ще раз зустрітися з Ніколасом Хартом, і вона отримала таку бажану для неї роботу.
III
Наймати працівників у незнайомій тобі країні – справа не злегких. Наш герой у даному випадку зробив досить обдуманий крок. Підбір працівників на будівельні роботи він довірив своїм менеджерам, а от управлінський склад він підбирав сам. Йому були потрібні люди, на яких він міг би покластися у будь-якій ситуації. Такими людьми, на думку Ніколаса Харта, були студенти. Хоч як це парадоксально не звучить, але це саме так. Молоді, ще не «зіпсовані» сучасним світом люди, яких можна виховувати на свій лад. Вони маленькі «цуцики», які виростають у вірних «сторожових собак», які будь-кому «перегризуть горлянку», якщо виникне необхідність або загроза їхньому «господарю».
Тому перш за все він звернувся у вищі навчальні заклади із запитом роботодавця. Влаштовував співбесіди та різноманітні конкурси й обрав кращих з кращих. Найбільше Ніку запам’яталася одна дівчина, яка незважаючи на юний вік, була досить розсудливою, а головне – не боялася ризикувати, що є найголовніше у бізнесі.
Ну, звичайно, одразу довірити молодим та недосвідченим людям відповідальну роботу Ніколас не міг. Спочатку вони проходили різні тренінги, вчилися та працювали під керівництвом уже відданих Ніколасу працівників, які не побоялися поїхати з Ніком за океан, у чужу країну, залишивши свої «тепленькі містечка». Він їм довіряв, як самому собі. Хоча я сумніваюся, що Ніколас Харт був аж такою довірливою людиною. У світі бізнесу – це великий мінус. А він, будучи розумним стратегом, не міг собі дозволити таку слабкість, інакше не зміг би досягнути того, ким він зараз є.
І себе Ніколас Харт не обділив «увагою». У помічники він собі вибрав дівчину, яка вразила його на співбесіді – Анну Коваленко.
Ніколас завжди скептично ставився до бізнесвумен, адже вважав, що жінка повинна займатися тільки господарством та дітьми. Вважав, що бізнес, великі гроші і жінки – це несумісні речі, вони тільки і вміють, що їх витрачати. Заробляти – це привілегія мужчин. Єдине, що прекрасно в них виходило – це
