вам відмовитися від спроб кинути курити перш, ніж ви дочитаєте її до кінця. Однак не варто зловживати цим, аби читати по рядку в день. Якщо ж ви вже викурили останню, як ви сподіваєтеся, цигарку у своєму житті, то прочитайте книжку якнайшвидше.
Коли я розповідаю про куріння цигарок – а роблю я це впродовж усієї книжки, – то маю на увазі будь-яку форму куріння, зокрема й куріння трубок, цигар, самокруток, тобто будь-яке споживання нікотину, у тому числі нюхального й жувального тютюну, пластиру чи спрею для носа.
Але якщо ви абсолютно нічого не втратите, то це ще не означає, що ви нічого не отримаєте, користуючись «Легким способом». Його переваги не лише в тому, що у ваших кишенях збережеться більше грошенят і пахнутиме від вас приємніше. Люди, яким «Легкий спосіб» уже повернув свободу, надсилають мені такі слова подяки: «Дякую за те, що подарували мені життя!» або «Моє життя почалося, коли я кинув курити».
Я отримую листи від заповзятих курців з величезним стажем (таким колись був і я) – від чоловіків і жінок, від молоді. Коли ми стаємо рабами нікотину, то не можемо думати про те, наскільки і чим ризикуємо. Безумовно, у мене, як і у вас, також було чимало невдалих спроб відмови від цигарок. Я навіть не сподівався, що коли-небудь узагалі кину курити. Поки це нарешті не відбулося. Я чекав, усвідомлюючи, що куріння рано чи пізно вб’є мене. Дивно, але думки про смерть мене майже не турбували. Я впав так низько, що смерть перестала лякати мене. Зрозуміло, мені й на думку не спадало (як, імовірно, не спадає і вам), що саме куріння довело мене до такого стану. Так, я розумів, що куріння викликає задишку, але приписував млявість і постійне почуття втоми віку і перенавантаженню. Я ніяк не міг зрозуміти, що це наслідок психологічного тиску. Навпаки, я щиро вірив, що куріння додає мені сміливості й впевненості в собі. Адже всім відомо, що пити капучино в кафе і при цьому не курити – те ж саме, що вийти на вулицю голяка. А від спроб розговорити співрозмовника на вечірці без цигарок стає просто ніяково. Я вважав, що без цигарки ніколи не зумію зосередитися. Як утекти від шаленого натовпу, якщо не можеш дозволити собі перекур? Пачка цигарок була не тільки моєю кращою подругою, але й джерелом сили. Без неї я перетворювався на медузу, губив будь-яку здатність і бажання радіти життю.
Коли ж цей туман перед очими розвіюється, ми нібито прокидаємося від страшного сну. Я вирвався з чорно-білого світу страхів і депресій у сонячний багатобарвний світ енергії, впевненості й оптимізму. Приблизно за третину століття я майже забув, як це – відчувати себе живим. Як і більшість курців, я призвичаївся до куріння, коли мені ще не було двадцяти років. А коли відчув, що перестав насолоджуватися життям, то списав це на роки й усі наслідки зрілого віку. Відмовившись від давньої звички, я сподівався стати здоровішим і реалізувати себе в житті, вірив, що ці переваги є найціннішими. Але їх перевершили інші, зокрема:
1. Презирство до себе самого змінилося самоповагою.
2. Місце
