Сатани.
Женщена В Поліетиленовому Кульку не заперечує, але починає нервуватися, відчуваючи логічну пастку.
– Вірите, бо одне без іншого неможливе – де Бог, там і Сатана, де Сатана, там і Бог. Ви самі собі створили таку релігію. Отже, ви вірите в існування Сатани. А я – ні, – з удаваною щирістю посміхається він і розводить руками: мовляв, що з мене візьмеш! – І хто з нас сатаніст?
– Саме через таких перевертнів, як ви, диявол захоплює невинні душі. Ви – помічник Сатани, бо вашими вустами він спотворює Божий Замисел і перекручує Святі Істини. Ви – убивця, а прикидаєтесь інтеліґентною людиною.
– Чому це я прикидаюся? Тобто я не вважаю себе інтеліґентом, але і не подумав би таким прикидатися.
– Бо ви говорите ніби добре, і головне – говорите нормальною мовою, а насправді ви – бандит.
– У вас уявлення про бандитів склалося з російських телесеріалів. Ви, мабуть, часто телевізор дивитесь. Ті, кого ви називаєте бандитами, на те, що ви називаєте «фєня», переходять лише з тими, хто не розуміє звичайної мови. Ви собі навіть уявити не можете, яка величезна кількість пересічних з вигляду людей могла би потрапити під ваше визначення бандита.
Маленька Нумо зсутулено чимчикує до їхнього столика. Вона завжди намагається завадити цьому конфліктові, вигадуючи щось перше-ліпше. Можливо, просто знудившись сидіти на самоті, обіймаючи долонями свого кухля, вона долучається до трійці однаково ущент розшматованих судженнями, але геть не монтажних поміж собою істот.
– Я сьогодні бачила у вагоні метро – на телемоніторі – слайди про дні народження великих людей. Сьогодні народилися Дженіз Джоплін і Едґар По.
– Бути такого не може, – похмуро озивається Божевільна Юра, – зараз же листопад!
– Таж ні – грудень! – дивується Женщена В Поліетиленовому Кульку.
Підтягується Святий Пес Пива, наспівуючи собі за комір пісеньку про бари Алабами, ставить на стіл сірникове пуделко з дримбою, наче маленьку труну з помираючим пташеням, відсьорбує з кухля рідкого вогню.
– Я перепрошую, шановні, але вони народилися не сьогодні, а чортзна-коли, а сьогодні – день смерті Джима Моррісона. І знаєте, як він помер? Я вам зараз розкажу. Я знаю правду, бо я був менеджером славнозвісного Rock-n-Roll Circus у Парижі. І сказав нам Господь: «Ідіть і споживайте!» У нас продавалися всі можливі речовини, які заведено називати наркотиками. Мене звуть Сем Бернетт, хоча я й не можу тепер цього довести. Я знищив усе, що могло би засвідчити мою особу на суді, чи в поліції, чи в банку, чи на митниці, бо мені здавалося, що відмовившись від самого себе, зможу спокутувати жахливу провину. Знаєте, який найтяжчий вчинок може скоїти людина? Знати правду і мовчати, ось що я вам скажу. Отож, тоді Джим уже знав, що його літак приземлився і чекає за рогом наступного віскі-бару, коли рок-зірці перейде напад астми. Памела Коерсон, його подружка, нічого такого не запідозрила, бо Джим зранку нібито перебував у піднесеному
