Нестор Кукольник – сліпуча, але швидко згасла зірка російської літератури, «возвишенний», як називали його сучасники, зачинатель російського роману, сусід Гоголя в Миргородському повіті Василь Наріжний, Іван Котляревський, зачинатель нової української літератури. Слід сказати, що Гоголь захоплювався «Енеїдою» Котляревського, читаючи і перечитуючи її в студентські роки. Не випадково в «Сорочинському ярмарку» є епіграфи із «Енеїди».
Коли вже говорити про полтавські зв’язки Гоголя, слід особливо сказати про М. І. Гнєдича (1784—1833) – відомого поета і знаменитого перекладача гомерівської «Іліади». Він народився в Полтаві, тут минули його дитячі і шкільні роки. Був близький до поетів-декабристів. Гоголь добре знав Гнєдича, високо цінував його поезію, зачитувався перекладом «Іліади».
У 1819 році на сцені полтавського театру вже йшли п’єси Котляревського, а головні ролі виконував молодий, але вже відомий актор М. С. Щепкін, який потім став одним з близьких друзів М. В. Гоголя.
Від Полтави до Ніжина
У серці кожного українця луною відгукується Полтава – одне з найдревніших міст України. У літописах містечко на Ворсклі називалось Лтавою і Олтавою. Тут у 1174 році в бою з половцями показав свою силу руський князь Ігор Святославич. Він розгромив орди половецьких ханів Кобяка і Кончака. На початку ХV століття про Полтаву після довгої перерви, пов’язаної з Руїною, згадують літописці. На честь перемоги над польською шляхтою тут було споруджено Хрестовоздвиженський монастир. А влітку 1709 року прогриміла Полтавська битва, яка возвістила про народження нової імперії і про крах сподівань на самостійну Українську державу. Коли в серпні 1818 року Микошу Гоголя з братом Іваном привезли в Полтавське училище, Полтава вже була досить солідним містом. Але пам’ять письменника мало що зафіксувала. Хіба кленову лінійку та ординарну латину. З архівних документів полтавського училища видно, що в першому класі Гоголь вивчав арифметику до дробів, катехізис, книгу про посади людини і Новий заповіт. «Резвое поведение» не дозволило Микоші перейти у вищі класи. Воно й не дивно – адже сам директор полтавських училищ вважав училище «гиблим місцем». У батьків не було коштів на краще місце виховання. Микошу, не допущеного до навчання у другому класі, батьки забирають додому. І от цілий рік він у рідних місцях, серед людей, які шанують і люблять найглибші закутки його вразливої і незвичайної душі. Потім знову вчиться в Полтаві вдома під керівництвом учителя-різночинця Гаврила Сорочинського. Він успішно освоїв програму першого класу губернської гімназії і в 1821 році був прийнятий на казенний рахунок у другий клас Ніжинської гімназії вищих наук. Гімназія щойно відкрилась і завдяки клопотанню того ж Д. П. Трощинського перед молодим графом Кушелевим-Безбородько батьки Гоголя звільнились від плати 1200 рублів на рік за навчання сина.
Тут слід сказати, що поява цього вищого навчального закладу в Україні стала можливою завдяки ініціативі
