зовні схожі на нідерландців. А другі мешкають здебільшого на півдні і нагадують французів. Фламандців зараз більше, ніж валлонів. Їхня питома вага у складі населення досягає 58 %, у той час як валлони налічують лише 32,5 %. На жаль, між цими двома дуже не схожими між собою народами з моменту набуття незалежності тривають постійні суперечки, які навіть загрожують цілісності держави. У перші роки існування королівства державною мовою зробили французьку, якою розмовляють валлони. Довгий час фламандці вимагали зробити державною і їхню мову, яка є одним із різновидів нідерландської. У 1962 і 1963 рр. була встановлена чітка лінгвістична межа між регіонами країни. Навіть університети були поділені на франкомовні і фламандськомовні. Уряд створив окремі фламандські та валлонські міністерства освіти, культури та економічного розвитку. Втім, час від часу то з одного, то з іншого боку виникають спалахи незадоволення. Навіть зараз лише один з десяти бельгійців знає обидві мови.
Довгий час фламандська мова мала численну кількість діалектів. Бувало, що жителі сусідніх селищ погано розуміли одне одного. Але з часом фламандці виробили єдину літературну мову, близьку до нідерландської. Тому в 1973 р. Фламандська рада з культури прийняла рішення офіційно називати фламандську мову нідерландською.
Французька мова в Бельгії розповсюджена на півдні країни, в провінціях Ено, Намюр, Льєж та Люксембург, а фламандська – в Західній і Східній Фландрії, Антверпені та Лімбурзі. Центральна провінція Брабант є двомовною, хоча французька переважає. Внаслідок цього з квітня 1993 р. за мовною ознакою все королівство було перетворене у федерацію і поділене на три великі автономні регіони: Фландрію, Валлонію і Брюссель. Крім французької і фламандської мов, державною вважається також і німецька, бо на кордоні з Німеччиною живе близько 67 тис. німців.
Більшість бельгійців (75 %) є католиками. У Брабанті та Генті здебільшого живуть протестанти, яких нараховується близько 70 тисяч. Офіційно визнані також іслам, іудаїзм, англіканство та православ’я.
За формою державного правління Королівство Бельгія вважається федеративною державою, конституційною парламентською монархією. Її головою є король. Він править, але не керує, хоча його роль у державі дуже важлива. Монарх вважається гарантом єдності та незалежності держави. Він стоїть над релігією, ідеологією, політичними суперечками та економічними інтересами. Але жоден з його указів не буває впровадженим у життя без підпису голови уряду – прем’єр-міністра. Законодавчу владу король поділяє з парламентом, який складається з палати представників і сенату та обирається на чотири роки.
Брюссель. Ратуша
За адміністративним поділом королівство має 9 провінцій: Брабант, Антверпен, Східна Фландрія, Західна Фландрія, Лімбург, Ено, Льєж, Люксембург і Намюр. А кожна з провінцій поділяється ще й на комуни. Зараз їх налічується 596! Провінціями керують губернатори, але комуни мають дуже великі
