Анатомічний атлас. Важко бути жабою. Артем Чех
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Анатомічний атлас. Важко бути жабою - Артем Чех страница 8
– Як же він мене трахне? – Для Сережи це, виявляється, було загадкою.
– Ну, як у порнусі мужики трахають тьолок, тільки тут мужик трахне тебе.
Сережа замислився.
– Чекай, а з чого ти це взяв?
– Я бачу по очах Рила. Він тебе хоче.
– Та пішов ти, – образився Сережа.
– Ну, як знаєш. Я тебе попередив.
Пролунав дзвоник.
Через тиждень Рило залишив Сережу після уроків у своєму кабінеті.
Так і вийшло, похитав головою інший завуч.
11
Віталік зустрічався з Вітою вже тиждень.
– Тільки ти нікому не розказуй, – попрохала Віта Віталіка.
– Ну добре, – сказав Віталік і потягнув пальця до носа.
– Ти їх хоч не їси? – злякалася Віта, миршава висвітлена дев'ятикласниця.
– Що не їм?
– Ну ці, кози свої. Не їси?
– Не їсу, – посміхнувся Віталік, і вони пішли на «Титанік». Тоді в кінотеатрах показували «Титанік».
– Гарний фільм, – сказала Віта, коли вони вже вийшли з кінотеатру.
– Не знаю, – сказав Віталік, – такий собі. Я тільки не розумію, чого вона не пірнула за своїм коханим, який оце був замерз і пішов на дно.
– Вона також любить життя.
– Нічого вона не любить, якщо слідом не пірнула.
– Ой, можна подумати, якби я замерзла, ти б пірнув.
– Не пірнув би, бо я тебе не так сильно люблю.
– А як любиш?
– Не сильно. Мені здається, що в житті взагалі сильно не люблять. Це тільки у фільмах. У таких, як ось цей «Титанік».
Вони рухались бульваром у бік їхнього будинку. Вони жили в сусідніх під'їздах.
– Пригости мене морозивом, – запропонувала Віта Віталіку.
Грошей у Віталіка не знайшлося.
– Не пригощу, – твердо сказав Віталік.
– А чо'? Ти мене взагалі не любиш?
– Чого ж, люблю. А ти чо' так вирішила?
– Що вирішила?
– Ну, що я тебе не люблю?
– Не знаю, зажав дівчині морозиво.
– Я всі гроші потратив на квитки в кіно. У мене немає грошей.
– А що в тебе взагалі є?
Віталік не знайшов що відповісти. Провівши Віту додому, він вирішив зайти до Сережи.
– Привіт, заходь, – сказав Сережа. Він був одягнутий у шорти «найк» та заляпану кавунами майку.
Віталік мав стомлений, понівечений вигляд.
– Тебе що, зґвалтували?
Господи, подумав Віталік, мій друг жартує як останній мудак.
– Нє, мене, здається, Віта кинула, – вголос сказав він. – Було б класно забухать.
– Все одно бабок немає, та і мамка вдома. Давай краще щось замутимо!
– Що замутимо?
– Ну, не знаю. Групу якусь.