стояв у своєму садку з круглими, здивованими очима. А сусідки гомоніли, і здавалося, що то мов торохтіли калаталки та шелестів ніби сухий лист.
Коло дверей у Леваків зібрався найбільший гурт. Спочатку підійшли дві жінки, потім десять, потім двадцять.
П’єррониха притихла, бо тепер набралося занадто багато сторонніх. Маедиха теж була дуже обережна і тільки мовчки слухала; щоб зацитькати Естеллу – та завзялася знову на відчай душі репетувати, – вона спокійнісінько вийняла перед очима у всіх свою м’яку велику грудь здорової мамки, – грудь, що витяглася й обвисла, немов її безперестанку розпирало молоко.
Пан Енбо допоміг дамам сісти в екіпаж і дав знак кучерові; екіпаж покотився до Марш’єнна. І раптом жіноцтво зчинило страшенний галас: усі зацокотіли, замахали руками, заметушилися, наче мурашки у розворушеному мурашнику.
На дзвіниці вдарило тричі. Бутлу та інші ремонтні робітники подалися до шахти. Раптом з-за церкви показалися перші вуглекопи, що поверталися зігнувшись з роботи, чорні, в обмоклій одежі, із схрещеними на грудях руками.
Сполохані господині кинулися врозтіч: самі вже бачили, що довге кавування та баляси призвели їх до гріха; і чути було тільки стурбовані сердиті вигуки:
– Ой лишенько! А юшка? А юшка ж ще й не готова!
IV
Коли Мае прийшов додому, лишивши Етьєна в Расснера, Катріна, Захарі та Жанлен доїдали вже свою юшку. Шахтарі поверталися з роботи такі голодні, що сідали до столу в мокрій одежі, навіть не вмиваючись; ніхто ні на кого не чекав, і через те стіл був накритий від рання до смеркання, – за ним завжди хтось сидів і їв свою порцію, залежно від того, коли саме йому випадало працювати.
Мае ще на порозі помітив продукти. Він не сказав нічого, але його стурбоване обличчя проясніло. Цілісінький день, поки, задихаючися на дні копальні, цокав він невпинно кайлом, болюча думка про порожній буфет, де не лишилося вже ані кави, ані масла, раз у раз стискала йому серце. Як викрутиться та нещасна жінка? Що робити, коли вона вернеться з порожніми руками? І на тобі, – всього дістала! Вона розкаже йому про це пізніше. Він аж засміявся.
Катріна з Жанленом уже встали з-за столу й пили каву стоячи, а Захарі, не наївшися юшкою, відрізав собі окраєць хліба й намастив його маслом. Він помітив на тарілці свинину, але не чіпав її; коли м’яса було тільки на одного, то всі знали, що воно батькові. Юшку запили добрим кухлем свіжої водиці – цілющим, свіжим напитком в останні дні перед півмісячною платнею.
– У мене немає пива, – промовила Маедиха, коли батько сів до столу. – Я пожалувала грошей… А втім, якщо хочеш, то мала побіжить і візьме пінту.
Він глянув на неї з захватом. Як! Невже в неї навіть гроші є?
– Ні, я вже випив кухоль, обійдеться, – відказав Мае й почав помалу сьорбати мішанину з хліба, картоплі, щавлю та порею; за браком тарілки він їв з великої миски.
Не спускаючи з рук Естелли, мати разом з Альзірою упадала коло нього: вони підсунули йому масло
