в цей час робило його тіло, він так ніколи і не згадав, але виявив себе в кущах метрів за сто від місця основної дислокації. Його піджак лежав на траві, на ньому – товариш Хайке без трусів і з задертою до пупа спідницею, а зверху – він сам, з приспущеними штанами, несамовито пропагував на практиці німецькій комсомолці принципи інтернаціональної дружби…
Коли вони повернулися, веселощі йшли своїм малокерованим рядом, і їхньої відсутності, здавалося, не помітили. Ніхто нічого не сказав і наступного дня, і через два дні. І товариш Куцекінь вирішив, що пронесло. Але варто було відгриміти фестивалю, а поїзду з німецькою делегацією помчати на Захід – не минуло й тижня, як його викликав до райкому партії перший секретар і запропонував тихенько піти за власним бажанням. «Але я…» – спробував щось сказати Стас.
– Ти зганьбив комсомол і нашу країну в очах німецьких товаришів, – звинуватив його партієць. – І образив німецьку дівчину.
– От уже хто-хто, а вона точно не ображається, – усвідомив крах комсомольської кар'єри хлопець. – От вона-то напевно не скаржилася!
– Якби ще й вона поскаржилася, – вагомо заявив старший товариш, – ми б тебе – на парткомісію та з партії геть, з роботи б зняли і під суд віддали! А так, з урахуванням старих заслуг, йди-но ти на всі чотири сторони по-доброму, поки сторгача із занесенням не вліпили.
– І куди ж мені йти? – розгубився молодий.
– Ну, он хоч і до районної газети заввідділу сільського господарства, – озвучив давно прорахований варіант комуніст. Його і самого пригнічувала незручність ситуації, але зам'яти справу він боявся, тому що сигнал надійшов з районного КДБ.
Перейшовши на роботу до редакції, Стас незабаром отримав листа з НДР в конверті з явними слідами повторного заклеювання. Хайке писала, що кохає, що обдумала його пропозицію і згодна вийти за нього заміж. Коли він їй це запропонував, новоспечений журналіст не пам'ятав. Але не сама ж вона це вигадала… «Отакої, прийшов би лист днів на три раніше…, – з гіркотою подумав Стас. – З таким-то листом ніяка парткомісії не страшна. Так любов у нас. Інтернаціональна. Одружитися хочемо. Ось і лист від нареченої – не бажаєте почитати? Бо у нас від партії секретів нема!» Він не здогадувався, що послання це якраз три дні пролежало там, де його вдруге невдало заклеїли і звідки був сигнал. «От і добре, – вирішив раптом він. – Одружуся з Хайке та поїду жити до Німеччини, дарма, що Східна…»
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
