в Енді відкрилося багато нового, чи не так? Морріс згадав улюблений вислів одного хлопця із забудови: купа пістолетів, і всі без набоїв.
Коли офіціантка пішла, забравши із собою паркий жіночий дух, Енді знову нахилився вперед.
– Цих колекціонерів купа, – сказав він. – Чого тільки не збирають: картини, скульптури, перші видання… У Техасі є один хлопець, який зібрав колекцію записів на воскових циліндрах на мільйон доларів, а в іншого є повний комплект усіх журналів фантастики, вестернів і жахів, які виходили з 1910-го до 1955-го. Гадаєш, усе це добро купувалося й продавалося законним шляхом? Дідька лисого. Колекціонери божевільні, найзапеклішим начхати, украдені чи ні речі, які їм хочеться отримати, і вони не збираються ні з ким ділитися.
Моррісу вже доводилося чути такі слова, і на його обличчі, мабуть, це відбилося, тому що Енді ще ближче присунувся до нього. Тепер їх носи майже стикалися. Морріс відчув запах «Інгліш лезер» і подумав: «Ось, значить, який одеколон полюбляють гоміки. Щось на зразок таємного знака».
– Ти гадаєш, вони мене слухатимуть?
Морріс Белламі, який тепер дивився на Енді Халлідея інакше, відповів, що, либонь, ні.
Енді випнув нижню губу.
– Нічого, коли-небудь слухатимуть. Так. Коли я заведу власний магазин і клієнтуру. Але на це підуть роки.
– Ми говорили, що чекатимемо п’ять років.
– П’ять? – Енді уривчасто реготнув і повернувся на свій бік стола. – За п’ять років я, можливо, зможу відкрити свій магазин – я вже вподобав одну містинку на Лейсмейкер-лейн, там тепер магазин тканин, не дуже успішний, – але знадобиться набагато більше часу, щоб знайти грошовитих клієнтів і завоювати довіру.
«Занадто багато „але“, – подумав Морріс, проте раніше „але“ не було».
– Наскільки більше?
– Спробуй прийти до мене з цими записниками на початку двадцять першого століття, якщо вони все ще будуть у тебе.
Навіть якщо б у мене зараз було коло знайомих приватних колекціонерів, ніхто, навіть найбільш одержимі, і ті не доторкнулися б до такої небезпечної речі.
Морріс якийсь час дивився на нього занімівши. Потім нарешті вимовив:
– Нічого такого ти не говорив, коли ми планували…
Енді схопився обома руками за голову.
– Ми нічого не планували! І не намагайся на мене нічого перекладати. Ніколи! Я знаю тебе, Моррі. Ти їх украв не для того, щоб продати. Принаймні, не прочитавши. Потім ти, напевно, погодишся показати дещо з них світові, якщо ціна влаштує. Але головне в цьому всьому – ти просто схибнувся на Джоні Ротстайні.
– Не треба так говорити. – Пульсація в скронях посилилася.
– Я буду так говорити, якщо це правда, а це правда. Ти схибнувся ще й на темі Джиммі Ґолда. Це через нього ти потрапив до тюряги.
– Я потрапив до тюряги через матір. Вона, можна сказати, своїми руками мене туди запхала.
– Яка різниця? Це в минулому. А зараз сьогодення.
