– коли раптом помітила нагорі, на кришці контейнера кілька незакритих комплектів. Підсунула табуретку, залізла, стала навшпиньки, дотяглася. Ура-а-а-а!!!..
Взяла перший-ліпший, відліпила соломинку й застромила до рота. Смакота!
Перекочуючи язиком смачнющу рідку масу, я пішла назад. Пошкодувала, що не прихопила ще один, про всяк випадок. Вони ж там, мабуть, усі різні!..
Раптом почула голос. Мамин. Здушений, через стіну:
– …просто я була впевнена, що коли пишуть «сімейна пропозиція»…
– Я з тебе дивуюся, – там же ж, за стіною, відповів їй тато. – Адже не вперше. Пора запам'ятати, що будь-яка пропозиція «для усієї родини» – це на трьох. Розраховують на нормальних людей.
Я збиралася йти далі: ні сіло ні впало дуже захотілося спати. Але тут мама знову заговорила, і я залишилася стояти, бо почула своє ім'я:
– Я вже сказала Юсті.
Тато гучно позіхнув – мабуть, його теж хилило на сон:
– То й чудово. Повеземо Юську до моря. Робні ж у нас купався… почекай, коли це ми виграли?.. Такий самий був, як і вона тепер.
– Трохи старший. Вже шість виповнилося, я точно пам'ятаю… Але, Едваре, так не можна.
– Чому це? – він знову позіхнув, ще голосніше.
– Ми не можемо полетіти й залишити Роба тут самого…
– Дурниці. Здоровий дорослий хлопець. Йому ж оце днями вісімнадцять буде.
– …та ще й у день народження. Так не можна, розумієш?
– Заспокойся, Андре. Навпаки: хлопець уперше в житті відзначить день народження так, як сам забажає. Запросить, кого хоче, зробить вечірку до ранку… може, вмовить нарешті свою дівчину – раптом вона з тих, хто не терпить блок-побачень?..
– У Роба немає дівчини.
– Гадаєш, він тобі все розповідає?
Батько засміявся. Підслухувати за дверима негарно! –подумалося мені чомусь голосом Виховальки. Їжа в комплекті закінчилася, і я облизала соломинку. Шкода, така смакота… хоча їсти мені перехотілося. І спати теж.
– Він нічого не розповідає, – дуже серйозно промовила мама. – Тому я й хвилююся. В нього зараз важкий період, Едваре. У цьому віці в багатьох буває, особливо у хлопців… Психічний надлом, навіть криза. Робні все тримає в собі, але це ще гірше. Я завантажила індивідуальну консультацію Психолога. Головна рекомендація – приділяти дитині якомога більше уваги, у жодному разі не залишати його сам на сам з його проблемами. Інакше можуть бути… небажані наслідки.
– Годі. Давай спати.
– У Роба дуже вразлива психіка. Пригадай, як болісно він сприйняв народження Юсти…
– Я думаю! А як я сприйняв, ти хоч пригадуєш?! Але ж ти в нас божевільна, Андре, коли на чомусь зациклишся, то тебе не переконати. Ну, гаразд, гаразд… гарне вийшло дівча…
– Слухай, Едваре, я тут поміркувала… тільки ти не ображайся. Може, я полечу сама з дітьми?
– І
