Сага про…. Людмила Когут

      …Додому їхали знервовані та збуджені. Мали два похорони нараз: один справжній – мамин, а інший моральний

      – татів. Він для них вмер вдруге. І ця духовна втрата була навіть болючішою, ніж фізична втрата мами. Домовилися зібратись у селі перед поминальним сороковим днем, а до того час від часу навідуватись у село і приглядати за хатою й городом по черзі, як кому вийде. Питання про повернення батька залишили відкритим, ніхто не знав, що робити із «воскреслим татом», тим більше не було конверта з його адресою.