Проклята краса. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Проклята краса - Дарина Гнатко страница 3

Проклята краса - Дарина Гнатко

Скачать книгу

Ганнуся опустила очі й прошепотіла:

      – Доброго дня!

      Ніяковості та хвилювання перед цим молодиком вона не відчувала, а от цікаво було, що ж він далі вчинить? Адже білий день, десь за деревами гуде своїм життям село, гомонять люди, і будь-якої миті з боку села чи ферми може з’явитися чия-небудь постать… Ні, Ганнуся зовсім не боялася Гребенка, а цікаво було, що ж він скаже, на що буде здатний, позаяк наважився підійти та заговорити з нею, чого раніше ніколи не траплялося. Вона запитально глянула на нього, а Павло збентежено відступив на один крок, а потім пробурмотів так тихо, що Ганнуся не зрозуміла його слова.

      – А… часто ти сюди приходиш?

      Вона знизала плечима.

      – Та нечасто. Як хвилька виявиться вільна.

      – Зрозуміло, – знову ледь чутно пробурмотів Гребенко й затих, дивуючи своєю невпевненістю. Вона почекала ще трішки, сподіваючись, що він заговорить. Але Павло мовчав, тому вона помітно знизала плечима й зробила кілька кроків до гурту молодих берізок.

      – Вибачте, мені час на ланку.

      Гребенко промовчав, замислено поглянув на неї, немов щось собі надумавши, а потім, коли Ганнуся вже відійшла, раптом рвонувся до неї, ухопив міцною рукою її за лікоть та видихнув:

      – Ганно, постривай!

      Вона зупинилась, скосила очі на його руку з товстими засмаглими пальцями, що зараз тримали її за сорочку, і запитала байдуже:

      – Чого вам, Павле Микитовичу?

      Гребенко завагався, далі глибоко вдихнув і випалив:

      – А приходь сьогодні ввечері сюди. – Сказав і замовк, наляканий своїми зухвалими та недоречними словами, бо ж має родину, дружину законну з дитиною, а тут призначає зустріч молодій, незаміжній дівці, мов жовторотий юнак, плутаючи слова і червоніючи.

      Ганнуся застигла, вражена його зухвалістю, а потім пирхнула.

      – І чого це ви, товаришу агрономе, призначаєте дівці зустріч, коли дружину маєте? – Вона посміхнулася. – Галина у вас он яка голосиста, як довідається, то такий ґвалт учинить, що й до міста дійде.

      Гребенко нахмурився, важко глянув на Ганнусю своїми світлими очима, а потім раптом схопив її за стан, притягнув до свого кремезного гарячого тіла й зашепотів пристрасно:

      – Глузуєш? Я не раз спостерігав за тобою, першою реготухою на селі. А що ти знаєш, жорстока красо, про серце чоловіка, коли запалає в ньому вогонь кохання, коли він нічого вже не бачить, окрім очей твоїх звабливих, не може ні про що думати, окрім тебе, такої жаданої, такої вродливої, близької й недосяжної. Скажи, Ганнусю, що?

      Ганнуся мовчала, важко та нерівно дихаючи, затиснута в палких та міцних його обіймах. Мовчала, бо не мала чого сказати, бо й справді не знала, що ж відбувається з серцем цього великого чоловіка, не знала, тому що не торкнулося ще її серця юного те почуття дивне, про яке тільки й мови у

Скачать книгу