в очах запалило пожежу?Чи то бог молодий, чи просто людина?
Коло обрію мури і вежі…
Він проїхав і зник на коні вороному…
В росах трави заплакані буйно-зелені…
Сонна стежка покликала тихо додому…
На коні вороному… повз мене…
Купальські трави
Я не забуду, як ви співали,
Зелені трави в Купайлин день!
Було повітря у день Купайли
Все золотеє від їх пісень…
Що ви робили цієї ночі?
Куди дивились, що ви – такі?
Яке це диво відбили очи,
Такі прекрасні, такі палкі?..
Я за рікою вже нас стрічало
Привітом місто у злоті бань…
Повстаньте, люди, у день Купайли!
Прокинься, місто, в піснях повстань!
Пам’яті Єсеніна
«До свиданья, друг мой, до свиданья»
Написав: – До побачення, друже! —
Це останній вихід зі сцени…
І ось в газетах, в калюжах
Загриміли: Сергій Єсенін!
Хтось напевне матиме спокій,
Піде в завтра, в позавтра і далі…
Це і все. Скандаліст синьоокий
Свій останній скандал одскандалив…
Не в московських вулицях хитрих,
Як гадав, умерти судилось,
По яких ходив у циліндрі,
Щоб овес в нім носити кобилам…
Не в шинку знайомім і буйнім,
Де було так бездумно жити,
– Де з бандитами – питво отруйне,
Де повіям – поезій квіти.
Ні, покликало інше місце,
Щоб зірвати останнє з губ цих, —
П’яниць і кокаїністів,
Божевільних і самозгубців…
І слова, божевільні від крови,
…Тільки кров’ю рука напише:
«В цьому світі вмирати не ново,
Але й жити теж не новіше…»
І твоє рязанське колосся
У кривавій одбилось калюжі…
Синьоокий, злотоволосий,
Прощавай… До побачення, друже!
«Дні летять, як зграя журавлів…»
Дні летять, як зграя журавлів,
Гострим кутом дивляться вперед…
Бур’янами п’ють вуста землі
Запашних дощів прозорий мед.
Літо-молодиця із серпом
З жнив вертає в голубу сутінь…
Рук смуглявих втомлений валом,
І стрункого стану довга тінь…
Літо-молодице молода!
У задумі на плетінь схились;
Нерухома у ставку вода
Не колише ряски сонних слів…
Слухай, літо, золоті слова,
Повня сил і щастя навкруги!..
Що тобі і як тобі співать
Мушу я від повні і снаги?
Соняшник на захід аїр втопив,
У вогняне коло свій привіт…
Хто тебе і як тебе навчив
Так сприймати журавлиний літ?
Завтра зранку – знову на жнива,
І тебе пізнають колоски…
Слухай, літо, золоті слова,
Повня сил і щастя навкруги!..
