би раптом з гармати,Чи одшукався б тоді,
Тиші з луною розп’ятих,
Єдності згублений слід?
«Плакайте, плакайте, плакайте…»
Плакайте, плакайте, плакайте,
Гасне затеплений південь…
– Чуєте крукові крякоти
Там, де виспівував півень?
Сунеться хмарове оливо,
Тіні ганя по долині,
Захід, мов огнене коливо.
На панахиді по днині.
Сонце полонено хмарами —
Нетрами хмар пелехатими —
Князь світлозорий козарами
Дикими і волохатими.
Плакаймо, плакаймо, плакаймо:
Небо запалося трунами;
Похорон днини одплакуймо
Вечора чуйними лунами.
«До неба фіялкова риза…»
До неба фіялкова риза
Півкругом зірками приколота.
І сіється золото сизе,
На землю – прозоре золото.
Тумани на вітрі протряхли
В степу понад шляхом синім.
Мої ноги і руки пропахли
Гірким і солоним полинем.
Я обвітрив обличчя і груди;
Засмагли плечі і руки…
– Там ходять лисиці і люди,
Де стежки повзуть, мов гадюки.
Де ходять ведмеді і звірі,
– Там шляхи прямі й широкі.
У небі – в фіялковій шкірі —
Горить половина ока…
«Пропахли не тільки руки…»
Пропахли не тільки руки,
Волосся пройшло і очи —
Полинем, любистком і рухами
Ночі.
Там ходять тільки омани,
Ворожба, сновиди й навроки,
Де в болоті одбилось в тумані,
В трясині – одиноке —
Червоне, як рана —
Місяця око.
«Проти мого вікна дріма дебелий граб…»
Проти мого вікна дріма дебелий граб,
Мов сніжаний вівтар, чи сніжана каплиця,
На кождому сучку горбляться пальці лап,
Одягнені немов у білі рукавиці.
Метуть сніги з Різдва – шляхи на Новий Рік
По заячих слідах, по ранковій пороші;
Стоїть ставок стрункий, мов виметений тік,
І дні стоять такі сліпучі і хороші.
Настане синя ніч – синіє білий сніг
І кругом замерза вода у ополонці,
І місяця сіяє вигострений ріг,
Мов бризок золотий закриженого сонця.
«Проступило небо зорями…»
Проступило небо зорями,
Місяця погнувся лук,
Обрій заснувавсь прозорями,
Мов павук.
І земля стоїть дзвіницею,
І вода, як в вікнах шкло,
Віз прищуливсь над криницею
І вмочив своє жало…
Розпростерлась тиш лелекою
І крилом укрила все,
Лиш луною недалекою
Дзвін ручаю донесе.
Та от ми ще – непокаяні —
Обійнявшись обіруч,
Ходим місяцем осяяні,
Котим зоряний обруч.
І куди його
