уже менше, оскільки я подорослішав і можу самостійно приймати рішення й робити такі речі, як виходити з дому чи купляти щось у магазині в кінці вулиці.
Ось які в мене Розлади Поведінки:
А. Не розмовляю з людьми протягом довгого часу[4].
Б. Нічого не їм і не п’ю протягом довгого часу[5].
В. Не люблю, коли мене торкаються.
Г. Кричу, коли я сердитий чи спантеличений.
Ґ. Мені не подобається перебувати в дуже малих приміщеннях з іншими людьми.
Д. Б’ю речі, коли я сердитий чи спантеличений.
Е. Стогну.
Є. Мені не подобаються жовті та коричневі речі, я відмовляюся торкатися жовтих і коричневих речей.
Ж. Відмовляюся користуватися своєю зубною щіткою, якщо її хтось торкався.
З. Не їм, якщо різні види їжі на тарілці торкаються одне одного.
И. Не помічаю, коли люди на мене сердяться.
І. Не всміхаюся.
Й. Кажу такі речі, які інші люди вважають грубими[6].
К. Роблю дурниці[7].
Л. Б’ю інших людей.
М. Ненавиджу Францію.
Н. Їжджу на Материній машині[8].
О. Серджуся, якщо хтось пересуває меблі[9].
Інколи Мати й Батько дуже сердилися через такі речі й починали кричати на мене або одне на одного.
Інколи Батько казав: «Крістофере, якщо ти не будеш поводитися по-людськи, то, чесне слово, я з тебе три шкури спущу» або Мати казала: «Господи, Крістофере, я серйозно замислююсь над тим, аби здати тебе до інтернату», а ще Мати казала: «Ти мене скоро в могилу заженеш».
79
Коли я повернувся додому, Батько вже приготував для мене вечерю й сидів за столом у кухні. На ньому була картата фланелева сорочка. На вечерю були печена квасоля, броколі та два шматки шинки, і вони були викладені на тарілці так, що не торкалися одне одного.
– Де ти був? – спитав Батько.
– Я був надворі, – відповів я. Це називається «безвинна брехня». Безвинна брехня – це зовсім не брехня. Це коли ти кажеш правду, але не всю. Це означає, що все, що ми говоримо, – це безвинна брехня, наприклад, мене питають: «Чим ти хочеш сьогодні займатися, Крістофере?», а я відповідаю: «Хочу малювати з місіс Пітерс», але я не кажу: «Я хочу з’їсти свій ланч, сходити в туалет, піти додому після школи, погратися з Тобі, повечеряти, погратися на комп’ютері й лягти спати». Тож я припустився безвинної брехні, оскільки знав, що Батько не хоче, аби я був детективом.
– Мені щойно дзвонила місіс Шиєрс, – повідомив Батько.
Я почав їсти свою печену квасолю, броколі й два шматки шинки.
– Якого біса ти роздивлявся в неї в саду? –
Якось я ні з ким не розмовляв упродовж 5 тижнів.
Коли мені було 6 років, то Мати змушувала мене пити полуничні коктейлі для схуднення з мірчої склянки, і ми влаштовували змагання з того, як швидко я зможу випити чверть літра.
Люди кажуть, що треба завжди говорити правду. Але вони не дотримуються цього правила, оскільки не можна казати старим людям, що вони старі, і не можна казати людям, що від них погано пахне або що дорослий пукнув. І не можна казати: «Ти мені не подобаєшся», якщо тільки та людина не заподіяла тобі лиха.
Дурниці – це такі речі, як, наприклад, вивалити на кухонний стіл банку арахісового масла та розрівняти його ножем так, щоби воно рівномірно покривало стіл до самих країв, або палити речі на газовій плиті, щоб подивитися, що з ними станеться, як-то: черевики, фольгу чи цукор.
Я так вчинив лише раз і позичив тоді ключі, коли вона поїхала до міста на автобусі, а я ніколи раніше не водив машину, і мені було 8 років і 5 місяців, тож я врізався в стіну, а машини більше немає, оскільки Мати померла.
Дозволяється пересувати стільці й стіл на кухні, оскільки це інша справа, але в мене паморочиться голова й мене починає нудити, коли хтось пересуває диван або стільці у вітальні або їдальні. Мати постійно так робила, коли працювала з пилососом, тож я накреслив спеціальний план розташування всіх меблів і вимірив відстані, а після прибирання розставляв меблі по своїх місцях й почувався краще. Але з тих пір, як Мати померла, Батько не брався до пилососа, і це добре. Якось місіс Шиєрс спробувала ввімкнути пилосос, але я почав стогнати, а вона накричала на Батька й більше ніколи цього не робила.
