о другій годині ночі. Пульс перетворюється на сирену, що звідкілясь ізгори завиває: «Приготуватися до смерті за десять, дев’ять, вісім секунд. Смерть настане за сім, шість…»
Хлоя біжить уночі плутаниною власних вузьких вен і судин, що вибухають гарячою лімфою. Нерви, немов колючий дріт, виступають із тканини. Гнояки, схожі на гарячі білі перлини, набрякають довкола неї.
Згори лунає: «Приготуватися до евакуації кишківника[11] за десять, дев’ять, вісім, сім…»
Приготуватися до евакуації душі за десять, дев’ять, вісім…
Хлоя брьохає по коліна в рідині, яка витікла з її нирок, що вже відмовили.
Смерть настане за п’ять секунд.
Пять, чотири…
Чотири.
Довкола неї бризками розлітаються паразитичні організми, разками фарби чіпляючись на її серце.
Чотири, три.
Три, два.
По черзі підтягуючись руками, Хлоя видирається покоцюрбленою поверхнею власної горлянки.
Смерть настане за три секунди, дві…
Крізь розтулений рот світить місяць.
Приготуватися випустити дух – негайно!
Евакуація.
Негайно!
Відокремлення душі від тіла.
Негайно!
Смерть настала.
Негайно!
О, це мала би бути така втіха: пригадувати теплий гамуз Хлоїних кісток у твоїх обіймах, тим часом як Хлоя вже нежива.
Та ба, на мене зирить Марла.
Медитуючи, я простягаю руки до моєї внутрішньої дитини, щоб обійняти її, але моя внутрішня дитина – Марла зі своєю цигаркою в роті. Кулі білого цілющого світла нема. Брехня. Чакр нема. Уявіть собі, як ваші чакри розкриваються, наче квіти, а в середині кожної спалахує сповільненим вибухом згусток теплого світла.
Брехня.
Мої чакри лишилися закритими.
Коли медитацію закінчено, усі потягаються, крутять головами й допомагають одне одному звестися на ноги, готуючись до терапевтичного фізичного контакту. Перед обіймами я роблю три кроки, щоби стати навпроти Марли, яка зводить очі й дивиться просто на мене, я ж роззираюся довкруги, чекаючи на сигнал.
Обіймімо ж, лунає сигнал, когось, хто коло вас.
Мої руки змикаються довкола Марли.
Сьогодні оберіть того, хто для вас є особливим.
Руки Марли – в одній цигарка – притиснуті до її стану.
Розкажіть цій людині, як ви почуваєтесь.
У Марли немає раку яєчок. Марла не слабує на сухоти. Вона не помирає. Ну гаразд, якщо вірити тій мудрованій філософії укурених мудрагелів, ми всі помираємо. Але Марла не помирає так, як помирала Хлоя.
Лунає сигнал: звірте ваші думки.
То як, Марло, подобаються тобі помідори?
Звірте ваші найпотаємніші думки.
Забирайся звідсіля, Марло! Забирайся геть! Геть!
Ну
Гра слів: «evacuate bowels» (
