каже: «Гадаєш, ти міг би зробити краще? Гаразд, це твій шанс». А тоді дозволяє нещасному представникові людства якийсь час покерувати Всесвітом.
Спочатку це так весело – змусити море автівок або томатний суп у тарілці розступитися, прибрати з неба хмари та збільшити місяць, як і збільшити жінці груди або дати всім можливість виграти в лотерею, навіть якщо кожен отримає тільки 17 доларів.
Насолоджуючись своєю могутністю, репортер кричить: «Нехай буде воля МОЯ!»
І це страшно – але тільки тому, що він це озвучив. У більшості з нас не стало б духу вимовити це вголос, але завжди здається, що наша воля могла б бути значно веселішою, аніж воля Бога. Мені було непросто довірити свої життя та волю Богові. Я боялася, що Він дасть мені нудне життя, у якому бракуватиме веселощів і взагалі не буде сексу. Та й кому б не хотілося пограти в Бога? Ого! А з чого почав би ти?
Тобі довелося б обов’язково очистити світ від бідності, хвороб, ненависті й зла. Повернути сліпим зір, глухим – слух, навчити калік ходити. Загалом, зробити все те, про що говорить фіналістка конкурсу «Міс Америка», тримаючи в руках букет троянд, більший за першокласника.
А як тобі такий варіант: кожна дитина народжується здоровою, а пологи – абсолютно безболісний процес? (Потім, звісно, треба буде впоратися з проблемою перенаселення, що її спричинить така зміна.) Кожен зможе вступити до коледжу безкоштовно.
Замість двох вихідних запровадимо три. І кожна людина у світі щорічно отримуватиме чотири тижні відпустки.
А жінки та «критичні дні»? Це така собі дизайнерська похибка.
А як щодо світу, у якому чоловіки не лисіють? Де вони справді можуть прочитати думки жінки й купують їй на день Валентина шоколад «Godiva», а не їстівну білизну?
Уяви світ, де команда «Cleveland Indians» виграє світовий турнір принаймні кожні десять років. Хоча ні – нехай кожні п’ять років. Гаразд, одного разу за все моє життя буде цілком достатньо.
Біблію можна відредагувати, щоб її було легше зрозуміти і важче хибно витлумачити. Дамо Йову відпочити, перш ніж він втратить свою родину і все, що має. Повикидаємо з тексту згадки про чуму та інші пошесті.
Подаруємо жителям Клівленда клімат, яким насолоджуються мешканці Сан-Дієґо. Хіба ми не заслуговуємо на відпочинок? У них є океан. Як на мене, це буде справедливо.
Нехай на Різдво всюди сніжить.
Зробимо так, щоб волосся не росло в носах і вухах чоловіків, а ще – на жіночих ніжках.
Зробимо жовтень і розкішну осінь тривалішими – принаймні днів на десять.
Серця стануть більшими, а еґо зменшаться.
Світ міг би прожити без вогняних мурах, вошей, комарів, скорпіонів, змій, павуків і тарганів. Так-так, я знаю, що всі вони є частиною харчового ланцюжка. До речі, щодо харчів: чому б не стерти з лиця землі брюссельську капусту, домашній сир і баклажани?
Те саме можна зробити і з торнадо, ураганами, сніговими лавинами, завірюхами, землетрусами та цунамі. Гадаю, і сам Бог був би не проти, щоб кишкова паличка, м’ясоїдні
