людей? Він ще ні разу не був за кордоном. Йому стало до, навіть, цікаво.
– Ну, якщо ти так говориш, то ти, мабуть готовий. – з недовірою промовив дід, чомусь він ніяк не хотів у все це повірити. – Добре, ходімо покажу тобі твоє спорядження. Без нього ти й дня не протримаєшся.
Чоловік відкрив шафу, яка стояла в кутку, Гриць чомусь її спочатку не помітив. Шафа дуже добре злилась із стіною. Старий відкрив двері, всередині висів незрозумілий костюм.
– Це найкращий костюм для такої подорожі, як твоя. Він легкий, зручний та міцний, має багато пристосувань…
– Стоп, стоп. Я в цьому буду надто помітний. – Гриць із невдоволенням дививсь на чорний з кучею якихось карманів та різних пристосувань костюм. – Та він ще й з плащем!
– Заспокойся, все вже продумано. Ти будеш істориком, який вивчає різні дивні місця, а костюм це ніби один з твоїх атрибутів. В тебе буде дозвіл, ми з Будинським все владнали. Він мав добрі зв'язки. – дід заспокійливо глянув на Гриця. – Краще для тебе й не придумаєш. І тут є три різні розміри, ну ми ж не знали хто буде останнім. Тобі середній підійде. – старий дістав костюм і поклав на стіл. Повернувся до шафи й почав діставати звідти зброю: дивний лук та короткий стилет.
– А в мене й так була зброя. – сказав Гриць.
– Ця краща. Набагато краща. – з запалом вимовив чоловік. – Це дуже легкий, маленький лук, але в бойових якостях нічим не поступається. Він буде надійно схований в тебе під плащем. На нього буде дозвіл, як на історичну пам'ятку. В Будинського дуже добрі зв'язки. Він на все дав дозвіл. Цей стилет також буде схований в тебе за спиною, він дуже гострий, тому тримай його тільки в піхвах. Тут комплект стріл, також вішаються на спину. Все дуже добре укомплектовано. Спробуй.
Гриць почав надягати костюм. Він був на диво легкий, й добре лягав на тіло, ніде не давив і не висів. В ньому було безліч кишень, для будь-чого. Позаду був довгий плащ аж до підлоги. Чорний колір переливався по ньому, різними тонами. На вигляд, був дуже схожий на якийсь костюм мандрівника з фільму «Володар Перснів», тільки сучасніше. Так собі прикинув Гриць.
– Дуже гарний костюм. – із задоволенням сказав Гриць, оглядаючи обновку.
– І до біса практичний. – додав старий. – Спробуй сховати лук і стилет, і стріли не забудь.
Гриць взяв розмальований колчан зі стрілами в руки. Почав роздивлятись стріли, вони були чорні з опіренням на кінці такого ж кольору. Колчан був також темний. Гриць накинув його на спину під плащ.
– Дуже добре сидить. – вигукнув хлопець і почав роздивлятись лук. Лук був темний і короткий. Чорна тятива виблискувала й дуже гарним вузлом була прив'язана до дерев'яного стержня. На другому кінці вона була намотана так, що б можна було регулювати натяжку. Сам же лук був розмальований білими літерами й дивними не зрозумілими малюнками.
– А, що це за гравіювання? Воно щось означає?
– Це зробили наші предки. Колись давно, ящірки теж були на землі й люди від них відбивались. А ці картинки вони лишали на каменях, а деякі й по церквах. А сюди перенесли, бо вважалось, що
