би, що мала місце обструкція яремної вени та сонної артерії з одночасним і однаковим за своєю силою натисканням на певний нервовий вузол, причому це було зроблено з такою точністю, що спричинило повний параліч верхньої частини тіла… Савуа промовчав. Патологоанатом розуміє, що зараз не час демонструвати свою ерудицію, ситуація надто серйозна. Йому, як завжди, стає шкода самого себе: він щодня зустрічається зі смертю, живе в оточенні мерців та похмурих поліціянтів, його діти нікому не розповідають, де працює їхній батько, і йому самому нема чого розповісти в гостях або під час вечері, бо ніхто не любить розмов, від яких «віє смертю». Не раз він уже запитував в себе, чи не помилився у виборі фаху.
– Одне слово, її задушено.
Савуа й далі зберігав мовчанку. Його мозок працював на повну швидкість: людину задушили на Круазетт, посеред білого дня? Батьки розповіли, що дівчина вийшла на центральну вулицю з товаром на продаж, нелегально, бо ці вуличні торговці не платять податки уряду, а тому торгувати їм заборонено.
«Але це не стосується суті справи».
– Проте, – провадить лікар судової медицини, – є дещо незрозуміле в усьому цьому. Після того як людину задушать за нормальних обставин, сліди залишаються на обох плечах – ви тільки уявіть собі класичну сцену, коли жертву хапають пальцями за горло, а вона намагається випручатись. Проте в нашому випадку вбивця однією рукою, а точніше кажучи, одним пальцем перепинив потік крові на його шляху до мозку, тоді як другим пальцем блокував нерви, паралізувавши тіло й зробивши його неспроможним пручатися. Це вимагає великої майстерності й досконалого знання будови людського організму.
– А може, її вбили десь-інде й потім перетягли на лаву, на якій ми її знайшли?
– У такому разі на тілі залишилися б сліди від перетягування, якісь подряпини абощо. Саме це я передусім і перевірив, виходячи з припущення, що її вбила одна особа. Не знайшовши нічого, я став шукати сліди від пальців на руках і ногах, а її могли б перенести за руки й ноги, якби злочинців було кілька. Знову нічого. Крім того, не вдаючись у надто технічні деталі, скажу, що у хвилину смерті з людиною відбуваються ще деякі речі, що залишають сліди. Краплі сечі, наприклад…
– То який же ваш остаточний висновок?
– Що вона померла там, де її знайшли. Що, судячи з тих слідів, які залишили пальці, злочин скоїла тільки одна людина. Що жертва знала злочинця, бо ніхто не бачив, щоб вона намагалася втекти. Що він сидів ліворуч від неї. Що це був хтось добре натренований у застосуванні спеціальних прийомів, які дозволяють убивати голими руками.
Савуа дякує йому кивком і швидко прямує до виходу. На ходу він телефонує до відділка, де допитують коханця вбитої.
– Забудьте історію про застосування наркотика, – каже він. – У ваших руках убивця. Спробуйте витягти з нього все, що йому відомо про мистецтво бою голими руками. Я їду прямо до вас.
– Ні, – сказав йому голос на протилежному кінці лінії. – Їдь до лікарні. Схоже, ми маємо
