повинні відчути це. Ви повинні прожити це. Воно має вас поглинути. Це те, що робить вас успішним.
Але що «це» таке? Що це за ставлення, яке ви повинні мати?
Це одержимість. Це рішучість, твердість, яка є вирішальним чинником вашого успіху.
Зрозумійте, що ви не можете уникнути перешкод у майбутньому. Вони неминучі.
Життя вас обов’язково поб’є. Ви отримаєте аперкот у підборіддя і впадете на підлогу.
І це, найімовірніше, відбудеться, коли ви найменше цього очікуєте. Коли ваші руки будуть опущені додолу, а позиція буде хиткою.
І ось чому те, що ви робили в минулому, і те, що будете робити в майбутньому, не має жодного значення!
У той момент, коли ви лежите і спливаєте кров’ю, має значення лише те, ким ви є. Саме те, що всередині вас, відіграє найважливішу роль.
Саме мужність підіймає вас із підлоги.
Щодо цього не існує чарівної формули успіху. Як і немає суперплану дій із 7 кроків.
Лише невідпорне бажання підвестися.
І чим старанніше ви будете намагатись підвестися, чим швидше прийдете до тями, тим швидше опинитесь на фінішній прямій до успіху. Це вимагає мужності.
Не від голови чи тіла.
Адже успіх не полягає в тому, щоб знати більше. Він у тому, щоб бути чимось більшим.
І це не список, який ви можете завантажити з Інтернету; не повідомлення в блозі, яке можна ретвітнути; не бізнес-стратегія, яку можна скопіювати з комерційних бестселерів.
Ви мусите бути сильнішим. Ви мусите відчайдушно хотіти більшого.
Ви мусите більше перейматись.
Практика показує: ви вже знаєте, що робити. У будь-якому випадку це не є серйозним питанням.
Справжнє питання полягає в тому, що ви будете робити з цим? Ким ви вирішите стати? Давайте поговоримо про це.
Припиніть шукати виправдання за те, хто ви і де ви
Важливим є лише те, що ви робите.
Усе. Великі вчинки. Малі вчинки. Навіть те, що вас дратує.
Важливо те, що ви гаєте час. Важливо те, що ви звинувачуєте інших у своїх невдачах. Важливо те, що ви іноді лінуєтесь.
Усе це важливо, бо досягнення цілей відіграє ключову роль.
І саме тоді, коли ви припините шукати виправдання, ви станете на шлях, який веде до мети.
На шлях, яким прямувала кожна велика людина.
Зиґмунда Фройда освистали, коли він уперше представив свої теорії групі вчених у Європі. Але він продовжував дослідження й отримав премію Ґете за працю в галузі психології.
Вінстон Черчилль провалився в шостому класі й програвав усі вибори, на яких балотувався, але врешті був обраний прем’єр-міністром Англії в 62 роки.
Альберт Ейнштейн не розмовляв, доки йому не виповнилось чотири роки, не вмів читати до семи і був виключений зі школи. Зрештою він зробив революцію у фізиці завдяки теорії відносності.
Генрі Форду
