але знав, що я маю більше витримки, коли йдеться про тяжку роботу. Я перемагав своїх конкурентів лише чистою працездатністю.
Я знав, що таке екстремальна поведінка. Але я використовував її в неправильному напрямку. Я не знав, як правильно спрямовувати її. Звичайно, я був успішним. Але був нерозумним, тому зазнавав втрат, торуючи свій життєвий шлях.
Роками я робив усі можливі божевільні речі, щоб довести, що мене не спинити. Але врешті мене спинили моя власна поведінка і хибні наміри.
Я розповідаю вам про все це не для того, щоб показати, який я молодець, а для того, щоб пояснити: я думав, що знаю багато про те, як досягти успіху. Але цей успіх не мав жодного значення.
Драматичним чином я зрозумів, що успіх і щастя не пов’язані з розміром будинку чи банківського рахунку.
У багатстві немає нічого поганого. Але гроші не підтримують стосунків. А досягнення не лікують ран.
У своєму прагненні зцілити себе я відчайдушно хотів зрозуміти, як інші домоглися справжнього успіху. Тому я вивчав історії людей, які досягли успіху, подолавши неймовірні труднощі.
І знайшов щось дуже захопливе.
Більшість успішних людей була звичайними людьми, які робили незвичайні речі.
Саме це допомагає їм досягти успіху. Подумайте про це.
Авжеж, серед них зустрічалися вундеркінди – ті, хто змалку мав видатні розумові або фізичні здібності.
Але майже всі з тих, кого ми типово називаємо успішними, народились без природних талантів і срібної ложки в роті. Вони були звичайними людьми, що зібрали докупи свої сили і стали надзвичайними.
Вони не народилися з величчю. Вони стали великими.
Під час своїх пошуків я дізнався й деякі інші цікаві речі.
А саме: те, що успіх – це ставлення.
Я дізнався, що успішні люди мають певні спільні риси в ставленні до життя.
Вони не бояться робити щось екстремальне.
Вони дисципліновані.
Вони багато дарують.
І вони розуміють інших людей.
У моєму розумінні вони СМІЛИВІ.
Усі успішні люди, яких я знав, мали ці чотири якості. Освіта не була ключовим визначальним чинником. Те саме можна сказати про виховання, релігію, расу та родинні стосунки.
Про перші дві якості я знав багато. Саме через екстремальну поведінку й невблаганну дисципліну я досяг свого матеріального успіху. (Я навіть маю тату на руці зі словами «Живи екстремально».)
Але без дарування і людського чинника я зруйнував себе, свій шлюб і багато інших речей.
Я не був експертом з дарування. Якщо я робив послугу, то лише тому, що хотів мати можливість отримати щось натомість. Стратегія «я тобі, ти мені», а не щиросердечна допомога.
Авжеж, я розумів людей. Я знав, як змусити
