так і в частині, що не оскаржували, а також стосовно осіб, які не подали скаргу. Суд не був зв’язаний доводами касаційної скарги і був зобов’язаний перевіряти справу в повному обсязі. У цьому полягає головна відмінність раніше чинної касації від теперішньої апеляції, зважаючи на те, що нині цивільне процесуальне законодавство закріплює норму, яка обмежує повноваження апеляційного суду межами вимог апеляційної скарги. Такий підхід бере свій початок у Давньому Римі: Tantum devolutum qantum appellatum («Скільки скарги, стільки й рішення»).
Однак слід відзначити, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги (тобто межі апеляційного розгляду розширюються), якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Також якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки. Ці особи можуть оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 292 ЦПК України).
До суб’єктів, що мають право апеляційного оскарження, насамперед належать сторони – позивач і відповідач, оскільки рішення по справі стосується в першу чергу їхніх прав та інтересів. Однак якщо в суді першої інстанції позивач завжди є активною стороною, позаяк безпосередньо за його заявою відкривається провадження у справі, то в апеляційній інстанції ініціатива виникнення апеляційного провадження може належати відповідачеві, зокрема у випадку, коли саме він не погоджується з винесеним рішенням та бажає його перегляду вищим судом.
Право апеляційного оскарження мають також співпозивачі та співвідповідачі, які можуть звернутися до апеляційного суду як спільно, так і окремо одне від одного.
Іншими суб’єктами апеляційного оскарження можуть бути треті особи, які заявляють самостійні вимоги до предмета спору, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору.
Зважаючи на те, що третя особа із самостійними вимогами має в справі свою мету, висуває особисті претензії стосовно предмета спору між сторонами, вона може скористатися правом на апеляційне оскарження рішення, яке не відповідає її інтересам.
Третя особа без самостійних вимог до предмета спору так само має можливість подати апеляційну скаргу. Це пов’язано з тим, що хоча винесене судом рішення лише опосередковано стосується її прав, свобод чи інтересів, проте в майбутньому це рішення може вплинути на правовідносини третьої особи з однією із сторін,
