нині Калуський р-н, Івано-Франківська обл.) походить із родини священика УГКЦ Володимира Ґлодзінського. Восени 1906 р. одружилася з о. Андрієм Бандерою. Мати сімох дітей: Марти-Марії, Степана, Олекси, Володимири, Василя, Оксани, Богдана, Мирослави (померла немовлям). Хворіла на туберкульоз.
Усі діти отця Андрія й Мирослави Бандер були послідовними продовжувачами національно-визвольної боротьби своїх батьків.
Сестра Марта-Марія (22 червня 1907, с. Старий Угринів, нині Калуський р-н, Івано-Франківська обл. – 13 листопада 1982, смт Сухобузимське, Красноярський край, Російська Федерація) – громадська діячка, педагог. Після закінчення Стрийської учительської семінарії брала активну участь у громадсько-культурній діяльності. 1936 р. вступила в ОУН, співпрацювала з Володимиром Стефанишиним, Миколою Андрусівим, керувала Долинським районним проводом жіночої сітки. 22 травня 1941 р. її без суду і слідства відправили етапом на Сибір. Від липня 1941 р. до 9 лютого 1942 р. перебувала із сестрою Оксаною на спецпоселенні в с. Живий Ключ Козачинського району Красноярського краю. Обидві працювали різноробами в колгоспі «Серп і молот». Згодом проживали у с. Шуликове, а від 1953 р. – у с. Сухобузимське Красноярського краю. 1953 р. пробули два місяці в Москві, де сестер допитували, шантажували й вимагали засудити діяльність брата та звернутися до учасників збройного підпілля ОУН із проханням припинити боротьбу. Не досягши бажаного результату, КГБ відправив Марту й Оксану на заслання. Зі спецпоселення М. Бандера звільнена 4 березня 1960 р., але повернутися в Україну їй не дозволили. 1990 р. її останки перевезли спочатку до Львова, у кафедральний собор Святого Юра, а потім перепоховали на цвинтарі в Старому Угринові.
Марта-Марія Бандера
Брат Олександр (25 березня 1911, с. Старий Угринів, нині Калуський р-н, Івано-Франківська обл. – кінець липня 1942, Освенцім, Польща) – активний діяч ОУН, доктор економічних наук. Закінчив Стрийську гімназію й агрономічний факультет Львівської політехніки. Член ОУН із 1933 р. Того ж року виїхав до Італії, де продовжив навчання в Римській вищій школі економічно-політичних наук і успішно захистив дисертацію. Працював у Римській станиці (підрозділі) ОУН. Після проголошення 30 червня 1941 р. Акта про відновлення Української держави переїхав на Львівщину. Для влаштування на роботу його викликали у Львів в «Arbeitsamt», де він був заарештований гестапівцями. Допитували його в тюрмах Львова і Кракова. З 22 липня 1942 р. – у концтаборі Освенцім, в’язничний номер – 51020. Був закатований польськими фольксдойчами. Своєю смертю спричинився до полегшення становища українських політв’язнів: його дружина-італійка звернулася до свого уряду, і той надіслав запит до Берліна, що змусило адміністрацію концтабору в Освенцімі розмістити українців в окремому приміщенні, виводити окремою бригадою на роботу, щоб унеможливити зіткнення з поляками.
Олександр Бандера
Сестра Володимира (10 березня 1913, с. Старий Угринів, Калуський р-н, Івано-Франківська обл. – 11 липня
