16 років Олег жив в Україні.
П’ятнадцятирічним хлопцем він із матір’ю вирушив до Берліна, де перебував батько, який тоді був повпредом УНР в Будапешті. Невдовзі родина Кандиб переїхала до Праги.
Успішно склавши іспит на атестат зрілості, Олег вступає на філософський факультет Карлового університету, головними предметами його навчання стала археологія та мистецтво. Навчався ще й в Українському Вільному Університеті у Празі… Любив мандрувати. Разом з приятелями на велосипедах об’їздили мало не всю Німеччину, а Карпати знав, як свою домівку.
Захистив докторську дисертацію з археології і був прийнятий на кафедру археології Українського Вільного Університету – асистентом. Постійно їздив на археологічні розкопки, працював у музеях Чехословаччини, Галичини, Югославії, Австрії, брав участь в міжнародних симпозіумах і конференціях і здобув заслужену славу спеціаліста в галузі слов’янської археології. Читав лекції в Гарвардському університеті, один із засновників Українського Наукового Інституту в США. Видав збірку наукових праць. Публікувався в українських, чеських, німецьких, югославських та англійських виданнях. Тож і виходить: перш ніж стати поетом, він став видатним ученим археологом, доктором наук.
Свою першу збірку та дитяче оповідання «Рудько» підписав псевдонімом О. Лелека. Його поезія – це не замиловане оспівування традиційної атрибутики: квіточки, ясне сонечко, банальне кохання і т. п., його поезія відповідала його вольовій натурі, це поезія дії, наступу і боріння, інтелектуальна і вольова, вона виховувала цілісну натуру.
Тож і не дивно, що вчений і поет Олександр Кандиба-Ольжич у 1929 році стає членом Організації українських націоналістів. Особисто познайомившись у 1936 році з головою проводу Євгеном Коновальцем, він ідеологічно та філософськи обґрунтував роль героїчної свідомості у національно-визвольній боротьбі за свободу і незалежність України. Український народ має стати повноправним і єдиним господарем своєї землі, а для цього йому треба створити самостійну державу, яка визволить українців з чужих лабет, і щоб він став повноправною нацією.
Поет Ольжич стає одним з найактивніших членів ОУН, пізніше – заступником голови проводу. За дорученням ОУН бере участь у проголошенні демократичної Карпатської України, що була знищена згодом угорськими фашистами, які діяли у змові з Гітлером.
Паралельно з роботою в ОУН і поетичною творчістю завзято займається улюбленою археологією, публікує свої праці іноземними мовами. На запрошення Міжуніверситетського інституту в Римі проводить археологічні дослідження і в той же час встигає брати активну участь у боротьбі за незалежність Закарпатської України. Після загарбання Закарпаття Угорщиною побував у хортистській в’язниці.
Влітку 1943 року одружується з Катериною Білецькою, старшою донькою професора Білецького, яка пізніше напише про нього цінні спогади.
Устиг видати лише три збірки власних віршів, але які! Вихід кожної його збірки ставав подією в українській літературі. Тож цілком заслужено до нього прийшло визнання – уже як видатного поета, досі
