Відьмак. Вежа Ластівки. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Відьмак. Вежа Ластівки - Анджей Сапковський страница 14

Відьмак. Вежа Ластівки - Анджей Сапковський Відьмак

Скачать книгу

ж навіть не середина жовтня… Розповідай далі, Цірі.

      Цірі мить сиділа нерухомо, задивившись у вогнище. Вогонь на підкинутих дровах ожив, затріщав, загудів, кинув на знівечене обличчя дівчини золотий блиск і рухливі тіні.

      – Розповідай.

* * *

      Майстер Альмавера наколював, а Цірі відчувала, як сльози витискаються у неї з кутиків очей. Хоча вона завбачливо задурила себе перед процедурою вином і білим порошком, біль був нестерпний. Вона стискала зуби, аби не застогнати. Але не стогнала й, зрозуміло, вдавала, що не звертає уваги на голки, а сам біль зневажає. Намагалася, наче нічого не сталося, брати участь у розмові, яку Щури вели з Готспорном, людиною, яка намагалася вдавати купця, але яка – окрім того факту, що жила з торговців, – із торговцями нічого спільного не мала.

      – Чорні хмари скупчилися над вашими головами, – говорив Готспорн, проводячи по обличчях Щурів темними очима. – Мало того, що на вас полює префект з Амарілло, мало того, що Варнхагени, мало того, що барон Касадей…

      – Отой? – скривився Ґіселер. – Префекта й Варнхагенів я розумію, але з чого б то якийсь там Касадей так щодо нас затятий?

      – Заскавчав вовк по-баранячому, – усміхнувся Готспорн, – та ще й жалібно, бе-бе, ніхто мене не любить, ніхто мене не розуміє, куди не піду, камінням кидають, «геть!» кричать, за що так, за що така кривда й несправедливість? Дочка барона Касадея, дорогенькі мої Щури, після пригоди над річкою Плішкою до сьогодні хворіє, у гарячці лежить…

      – Аааа, – пригадав собі Ґіселер. – Карета із четвіркою тарантових![11] То та панна?

      – Та. Зараз, як я й мовив, хворіє, ночами прокидається із криком, пана Кейлі згадує… Але особливо панну Фальку. І брошку, пам’ять за матусею-небіжчицею, яку ту брошку панна Фалька насильно із сукні її здерла. Повторюючи при тому всякі різні слова.

      – Там аж ніяк не у тому справа! – крикнула з-за столу Цірі, маючи можливість криком погамувати біль. – Ми барону неповагу й деспект виказали, дозволивши, аби вона незайманою пішла! Треба було зграти панянку!

      – І справді. – Цірі відчувала погляд Готспорна на своїх голих стегнах. – Бо то ж велика неповага – не зграти. Не дивина, що ображений Касадей збройну гассу скликав, нагороду визначив. Клявся публічно, що всі ви головами вниз повиснете з крокштинів[12] на мурах його замку. Також обіцяв, що за ту здерту з дочки брошку з панни Фальки здере він шкіру. Пасами.

      Цірі вилаялася, а Щури зайшлися диким реготом. Іскра чхнула і страшенно обшмаркалася: фісштех подражнював їй слизову.

      – Ми ті погоні вертіли собі, – заявила, витираючи шарфиком ніс, уста, підборіддя і стіл. – Префект, барон, Варнхагени! Гонять нас, але не здогонять! Ми – Щури! За Вельдою ми три зиґзаґи зробили, а ті дурні зараз ген у бік гонять, по холодному сліду. Раніше, ніж у себе прийдуть, задалеко опиняться, аби завертати.

      – Та нехай би й завернули! – запально сказав Ассе, який певний час тому прийшов уже з варти, на якій його ніхто не заступив і заступати наміру не мав. – Порубаємо їх, та й уся історія!

      – А

Скачать книгу


<p>11</p>

Тарантовий – чорно-білої масті.

<p>12</p>

Крокштин (від нім. Kragstein – «скоба») – архітектурний елемент; кінчик опорної балки, що виступає з муру будівлі.