Гекстона настільки захопила Максима, що він відразу полюбив романи про виживання. Вони з мамою почали читати безліч подібних книг, але всі вони були не такими, як історія Джордана. Вона була кращою із кращих і Максим бажав прочитати більше розповідей цього письменника. Але не судилося. Більше в Україні перекладених історій Гекстона не було.
Разом із мамою, вони об’їздили ледь не всі книгарні міста та пронишпорили десятки українських та російських інтернет-магазинів – але марно. Був лише один переклад, хоча письменник за життя написав понад двадцять книг.
Тоді мама вирішила вчинити інакше. Вона замовила англійські книги Джордана й почала сама їх перекладати, кожного дня читаючи сину перекладені власними силами глави. Потім вони почали перекладали їх разом, вишукуючи потрібні слова в словниках чи «Перекладачі Google», завдяки чому тепер хлопець знав англійську краще всіх у класі.
«Серед акул» була найрідкіснішою книгою письменника. Гекстон написав лише один примірник і книга спочатку не пішла до друку. Через десятки років її все ж спробували видати, але популярності вона не набрала, загубившись між іншою белетристикою в магазинах.
Примірник, який лежав перед хлопцем, був саме тим першим, який написав власною рукою Джордан. Він сам склеїв листки, сам зробив обкладинку й додав власні ілюстрації.
Попри те, що серед шанувальників творчості письменника ця книга коштувала шалених грошей, батько пообіцяв дістати її сину. Використовуючи всі свої зв’язки: як внутрішні, так і міжнародні, – він стримав обіцянку.
І тепер хлопець не міг нею намилуватися. Обережно взявши за край обкладинки, він розгорнув книгу, відчуваючи неймовірний захват. На пожовклому папері чорним чорнилом було виведено ім’я письменника і його послання:
Dedicates Katherine.
– Присвячую Катрін, – прочитав Максим. Напевно, присвятити своє творіння коханій людині – це вищий прояв любові.
Максим перегорнув ще одну сторінку й побачив виведену великими літерами назву книги і малюнок – невелика водойма, із якої стирчало два плавники акул. По тілу пройшов слабкий холодок. Максим не тільки чув або читав про цих істот. Три роки тому, коли вони сім’єю відпочивали на Червоному морі, хлопець став свідком, як до пляжу підплила акула. Він досі не міг забути, як завищали сирени, а рятівники кинулись у воду й почали виганяти людей із води на берег. Справжня паніка й лише через одну рибу.
Якщо герой Гекстона буде виживати серед цих істот, то вони дійсно небезпечні. Адже всі герої письменника потрапляли в ситуації, коли були змушені боротися за життя з найнебезпечнішими тваринами: ведмедями, вовками, тиграми, шершнями, кайманами і безліччю інших. А тут – акули. Єдина із цих тварин, яку хлопець дійсно бачив на волі. Не в зоопарку, де вона б не представляла ніякої небезпеки, а на волі, де ця рибина поводить себе, як справжня царівна моря, обстоюючи територію і проганяючи з неї нахабних людей. Того дня вона могла спокійно напасти на будь-кого і вбити. І це було б по-справжньому,
