дороги-дороги… Эх, по жизни пути!Как прошел уже много и как много идти…
Что легко было – враки, никому ты не верь.
Оглянешься, и страшно станет только теперь.
Но былое минуло, а что нового ждет
В нашей жизни, что ныне – как весной ледоход?
Льдина лезет на льдину, мнет, ломает, крошит…
Думал, друг, а он в спину все ударить спешит.
Все сложнее, чем было… Нынче – даже вдвойне!
Но оно и понятно, ведь мы все на войне!
И война, как цунами, каждый день над тобой…
А спасеньем в той схватке может стать лишь любовь
И незримой стеною перекрыть все пути,
Чтобы зло в этом мире не смогло нас найти,
Чтобы не остудило горе наши сердца,
Ведь с любовью мы вынесем все! До конца!
«Я родниковой свежестью утра…»
Я родниковой свежестью утра
Наполню двор, плеснув ее в окошко.
И в дверь небес я пропущу ветра,
Чтоб пошалили поутру немножко.
Стряхну с ветвей я лепестковый снег,
Покрыв дорожки белой пеленою,
Остановив часов бесстрастный бег,
Заполнив время лишь одной весною.
Чтобы и впредь, в грядущие года,
Мы молоды душой и сердцем были.
Чтобы любовь в душе жила всегда
И чтоб всегда мы искренне любили.
«Сьогодні місто зранку у тумані…»
Сьогодні місто зранку у тумані.
Розмита ним і досі далина.
Мабуть, сумує у свій день останній,
Прощаючись із нами вже, весна.
Вона чудово так відпрацювала,
Створивши світ небачений краси.
І, вже йдучи, невтішно заридала
Прозорими краплинками роси.
Вже червень перші трави косить
Вже червень перші трави косить
«Тепло, тихо… Ранок літній…»
Тепло, тихо… Ранок літній.
Сонечко рікою ллється.
У зеленім верховітті
Птаха радісно сміється.
Бджілок гул перекриває
Тихе вітру шепотіння.
Поміж гілочок сіяє
Золотисте павутиння.
Сад – зелено-різнобарвний,
Неймовірно пахнуть квіти…
День сьогодні буде гарний —
Бо на те ж воно і літо.
«Просто ранок, в спокої і тиші…»
Просто ранок, в спокої і тиші.
Просто небо, глибоке і чисте.
Просто вітер, що віти колише.
Просто рідне, улюблене місто.
Просто день, так, буденний, не свято.
Просто усміх веселий людини.
Я бажаю зовсім небагато:
Просто, друзі, щасливої днини.
«У ніч липневу гріх великий спати…»
Спи, ночь в июле только шесть часов…
У ніч липневу гріх великий спати…
Тоненький серпик місяця вгорі,
Садів темніють пишні літні шати
Й, мов діаманти, сяють ліхтарі.
Нічне прозоре зоряне склепіння
Над
