пов’язують із розвитком демократичних інституцій і вільних ЗМІ. 31-го грудня 1999 року Єльцин добровільно склав із себе повноваження президента і назвав своїм наступником нікому на той час невідомого Володимира Путіна.
20
Повний запис засідання доступний на офіційному телеканалі Ради Федерації.
21
Валентина Іванівна Матвієнко (нар. 1949) – російський політик і дипломат, колишній заступник голови уряду РФ і губернатор Санкт-Петербурга. Із 2011-го – голова Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації (верхньої палати російського парламенту). Українка за походженням – народилася у місті Шепетівка Хмельницької області, до 18 років проживала в УРСР. 2 березня 2014 року згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста Валентину Матвієнко занесено на міську дошку ганьби під № 1. За дії щодо анексії Криму Матвієнко заборонено в’їзд до Євросоюзу, також заморожено всі її активи на території ЄС.
22
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) – українська письменниця, поетеса, лауреат Шевченківської премії (1987). У радянський час брала активну участь у дисидентському русі, яскравий представник «шістдесятників» – нової генерації радянської та української національної інтелігенції, сформованої у середині 1960-х років, тобто в період тимчасового послаблення більшовицької диктатури в Радянському Союзі. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), поеми «Берестечко» тощо.
23
Віктор Андрійович Ющенко (нар. 1954) – український політик, третій президент України, голова Національного банку України в 1993–2000 роках, прем’єр-міністр України в 1999–2001 роках. Діяльність Ющенка як президента України була досить суперечливою. Він розпустив ДАІ, державну автоінспекцію, скасував візовий режим для громадян ЄС і США, запровадив значну матеріальну допомогу при народженні дитини. Водночас Ющенко не зміг упоратися із розбратом у стані своїх партнерів, із якими разом переміг під час Помаранчевої революції.
24
Ігор Касатонов (нар. 1939) – російський воєначальник, командувач Чорноморського флоту ВМФ Росії (1991–1992), перший заступник головнокомандувача ВМФ (1992–1999), адмірал.
