того комунізму рвався. Задіяли і Василя Кріля. Став Василь сторожем тваринницької ферми. Хоч нічого не бачив, але на кожен почутий шум робив постріл холостим патроном, або голосно звав товаришів. Тоді вже збігались інші сторожі, і розвідували: що та як. Марії також стало легше, бо якась, хоч і невелика копійчина, та все ж до хати «капала».
Головував Семен в «Зорі комунізму» понад тридцять п’ять років, і вспів зіпсувати ще багато людських доль і життів. Торкнулося те й Василя Микитюка, на прізвисько Кріль. Не досить було Семенові Микитки, але як кажуть: «Помсту смакують в холодному виді». Добрим гурманом був і Семен…
На двадцятому році життя зустрів Василь дівчину Олюньку. Зустрів, це так до слова сказано, а насправді спіткнувшись на камені розпростерся посеред дороги прямісінько Олюнці під ноги. Дівчина допомогла йому піднятися, обтрусила від землі його одежу, подала в руки палицю, але самого далі йти не відпустила. Допровадила аж до самої хати. Йшли довгенько, але ні вона, ні він розмови не завели. Оля тільки тісно стискала Василеві руку, а перед кожною ямкою зупинялась, брала його за обидві руки і вела, як мати веде малу дитину, що тільки-но робить перші кроки, боячись, що дитина впаде. На кладці, бо жив Василь за річкою, Оля обіймила хлопця за талію, і обережно ступала з ним крок у крок, щоб не дай Боже не впав у воду.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
