Тепер я науковий спеціаліст, а це означає, що я не знаю нічого про все на світі.
– Тоді що таке, на твою думку, МАТ-1?
Здавалося, Міллер зараз удавиться своїм напоєм, але Флойд був стриманішим. Він подивився своєму другові просто в очі й спокійно відповів:
– МАТ-1? Якесь дивне скорочення. Де ти його почув?
– Ніде, забудь про це, – промовив росіянин. – Тобі я вірю, ти ж не можеш мене дурити. Але якщо ви вплуталися в щось, із чим не зможете впоратися, сподіваюсь, не тягнутимете доти, аж доки волати про допомогу буде запізно.
Міллер стурбовано глипнув на годинник:
– Докторе Флойд, через п’ять хвилин посадка, – повідомив він. – Думаю, нам слід поквапитись.
Знаючи, що до посадки ще добрі двадцять хвилин, Флойд хутко підвівся. Занадто хутко, він навіть забув про силу тяжіння один до шести. Йому довелося схопитися за стіл, щоб не злетіти.
– Було дуже приємно зустрітися з тобою, Дмитрію, – хапливо промовив він, – бажаю тобі приємної подорожі на Землю. Тільки-но повернусь, я тобі подзвоню.
Коли вони залишили залу очікування й попрямували до перевірочного пункту Сполучених Штатів, Флойд зазначив:
– Х-хух, ледь вивернувся! Дякую, що врятували мене.
– Знаєте, докторе, – відповів офіцер служби безпеки, – я сподіваюся, він не має рації.
– Рації щодо чого?
– Що ми вплуталися в щось, із чим не зможемо впоратись.
– Саме це, – із притиском відповів Флойд, – я й збираюся з’ясувати.
Через сорок п’ять хвилин ракета «Аріес-1» покинула станцію, прямуючи на Місяць. Її відліт зі станції мав обмаль спільного з відльотом із Землі, не було ні шаленого реву двигунів, ані потужних стрибків, лише майже нечутний, далекий свист, коли плазмові реактивні двигуни малої тяги скерували свої наелектризовані потоки в космос. М’який поштовх тривав трохи більше як п’ятнадцять хвилин, а незначне прискорення не могло б нікому завадити рухатися кабіною. Проте коли прискорення завершилося, корабель уже не був зв’язаний із Землею, хоча на станції ще перебував. Він переміг силу тяжіння й тепер перетворився на вільну й незалежну планету, що оберталася навколо Сонця по своїй орбіті.
Кабіна, у якій Флойд тепер летів сам, була розрахована на тридцятьох пасажирів. Дивний і покинутий вигляд мали порожні сидіння навколо, некомфортно раптово стати об’єктом неподільної уваги стюарда й стюардес, це не згадуючи пілота, другого пілота й двох бортінженерів. Флойд сумнівався, що хоч одна людина в історії мала такий ексклюзивний сервіс, і навряд чи хтось іще матиме його в майбутньому. Доктор пригадав цинічний вислів одного з не дуже шанованих понтифіків: «Тепер ми здобули папство, так насолоджуймося ним». Що ж, він буде насолоджуватися цією мандрівкою й ейфорією від невагомості. Позбувшись ваги, Флойд принаймні на деякий час позбувся всіх своїх клопотів. Хтось колись казав, що в космосі ти можеш бути нажаханим, спантеличеним, але не стурбованим. Це абсолютна правда.
