Господи. Мабуть, о такій порі ще навіть бармени сплять… але… Гаррі й далі дивився на Тайрона С. Лава, а той і далі тер голову. Що думаєш? Не знаю, пупс… Але можна якось піти туди й позазирати, що там і як. Гаррі знизав плечима, трясця, чого ж ні? Тайрон перестав терти голову й ляпнув Гаррі по долоні, а той ляпнув у відповідь, вони підвелися й неквапом пішли по траві до стежки, а тоді стежкою через парк до вулиці, а кілька горобців пурхнули вниз, щоб підібрати розкиданий поп-корн. Гаррі подумав, що житиме вдома, поки вони працюватимуть, щоб точно вставати вчасно. Якщо я скажу старій, що знайшов роботу, вона вже точно мене підніме. Мабуть, треба буде вставати о четвертій, га? Щоб уже точно прийти вчасно… четверта ранку, звучить неможливо. Просто думай про ту порцайку чистої дурні, пупс, це точно підніме твою сраку з ліжка. А тоді йтимеш повз мою хату і піднімеш мене. Закладай свою ніжну дупку – якщо вже я прокинуся, то й тобі спати не дам. Вони засміялися й ляпнули долонями, і Гаррі вже хотів розвернутися й іти додому, щоб увійти в новий режим, який мав зробити їх неабиякими продавцями, як тут вони помітили друга, що кудись квапився. Гей, що таке, пупс? За тобою наче ліцай женеться. Куди летиш? Ти знаєш Малого Джої, штриха з роздертим вухом? Аякже. Через дорогу жив. Точно, це він. Вони з Куцим і ще якимось штрихом якраз купили у Вінді, і перш ніж Джої витиснув увесь шприц, його не стало, братан. Передоз на рівному місці. Казали, що він просто ширнувся і його винесло. Тож Куций потягнув трохи того діла носом, просто щоб не парило, знаєте, і його розплющило. Аж отак? Правду кажеш? Чистеньку, як сльоза. Чого ж, ти думаєш, я пру свою сраку до Вінді? Я хочу втрапити туди, поки він не зрозумів, що має в руках, братан. У того серуна звичка така давня, що його вже навіть віслючі сциклі не вставлять. Гаррі з Тайроном теж погнали до Вінді. Вони завжди могли піти на роботу в інший день, а от можливість отримати таку бомбову дурню випадає не завжди.
Наступного вечора в них ще лишилося трохи добра, і воно було хороше. Пацан, хтось серйозно облажався. Таке добро треба було бодяжити разів п’ять, не менше. Чорд, було б добре, братан, якби його вигулькнуло небагато, бо скоро в місті валятиметься купа дохлих чувачків. Пацан, та що для цього міста ще кілька здохликів? Чорд, ліцаї від них скаженіють, бо їм тре дізнатися, що воно за халепа.
Вони розім’якли й зрозуміли, що нема сенсу йти на роботу вранці, бо до ранку залишалось усього кілька годин. Нема сенсу руйнувати хороший кайф роботою. Вони вирішили заскочити до хати Тоні й глянути, що там діється.
Вулиці повнилися рухами й звуками літнього вечора. Сходи біля під’їздів і пожежні виходи обсіли люди, розігрувалися сотні партій у доміно й карти, гравців обступали глядачі, банки пива й пляшки вина передавалися по колу. Діти пробігали повз столи, і гравці знехотя кричали на них, не відводячи очей від партії і не пропускаючи своєї черги випити. Вечір стояв тихий і приємний. Десь угорі начебто світилися зірки, і було легко уникнути куп сміття й собачого лайна. Справді
