як думаєш? Це вогнистий. Не яскраво-вогнистий, але вогнистий. Вогнистий? Ти кажеш мені, що це вогнистий? Ага. Кажу. Це вогнистий. Кажеш, це вогнистий? Так. Кажу. А який же тоді помаранчевий? Якщо це вогнистий, то хотіла б я знати, що в тебе помаранчеве? Я хочу побачити помаранчеве, що не було б родичем оцього. Ада подивилася на Сарине волосся, тоді на її відображення, на волосся, на відображення, тоді стисла губи й знизала плечима. Ну, може, воно трошки помаранчеве. Трошки помаранчеве? Ада кивала, дивлячись у дзеркало на Сарине відображення, так, скидається на те, що воно, мабуть, може бути трошки помаранчеве. Трошки помаранчеве? Воно таке ж трошки помаранчеве, як дівка трошки вагітна. Ада знову знизала плечима. І чого ото переживати? Все буде гаразд. Чого переживати? Бо комусь може захотітися вичавити з мене соку. Розслабся, лялечко. Тут лиш треба трохи підфарбувати. До телебачення все буде добре. Та я ж наче той термометр. Ось на що я схожа. На перевернутий термометр. То дивись не закипи. Розслабся. Поїмо зараз вудженої риби з бялим.[6] Ану сідай. Ада повела Сару геть від дзеркала і всадовила до столу. Зараз я принесу чаю, і тобі зразу стане легше. Ада поставила грітися воду, витягла з холодильника рибу, а з хлібниці – бялий, а тоді поставила на стіл тарілки й поклала прибори. Цілий день мені шкребли скальп і палили волосся, навколо смерділо дохлою рибою, а я схожа на баскетбольний м’яч. Тобі треба навчитися розслаблятись. Ось що з тобою, ти таки не вмієш розслаблятися. Кажу тобі, все гаразд. Завтрачки ми все повторимо, і ти станеш схожа на Люсіль Бол. Ось, із’їж вудженої риби з бялим.
Тайрон заскочив до хати Меріон незабаром після заходу. Вони трохи посиділи кружком і покурили самокрутку, а тоді Меріон вирішила, що їм треба поїсти, я помираю з голоду. Ага, я теж, візьми мені «Снікерс». От чорт, Тай, ти коли-небудь їси що-небудь, крім «Снікерсів»? Ага, желейки «Чаклз». Мене пруть «Чаклз». Ти ні на бісову волосину не знаєш, що таке добре їсти, пацан. Курячий супчик з локшиною – ось що тобі треба. Чорд, «Пепсі» й «Снікерс» подбають про мене. Ну, сподіваюсь, ти не образишся, але я не купуватиму те, чим хоче нагодувати нас телевізор. Коли я голодна, то ковтаю їжу і – мовчи, Гаррі, захихотіла вона, коли він широко вишкірив зуби. Я слова не сказав. Ні, але ти дуже голосно подумав. Чорд, та він у житті своєму ніколи не думав, це в нього, мабуть, уперше. Всі посміялися, тоді Меріон пішла до крамниці й скоро повернулася з хрустким французьким багетом, сиром, салямі, чорними оливками, капонатою і кількома пляшками дешевого к’янті. Гей, пупс, диви, пожива для душі. Дивись, щоб тебе МАФІА не почула. Ото б вони розсердилися. Це ще хто? Мілітарна Асоційована Федерація Італо-Американців. Вони тобі сраку підсмалять, пацан. Чорд, однісінька різниця між ними й мною в тому, що я краще пахну. Може, хтось із вас, бонвіванів, відкриє пляшки, поки я ставитиму тарілки? Драйвово. Давай, пацан. Гаррі кинув штопор Тайрону, а сам пішов до приймача й накрутив музичну хвилю. За кілька хвилин Меріон уже поставила на стіл тарілки, столове срібло, поклала ножа
Бялий – традиційна для польської і єврейської кухні випічка, назва якої походить від назви польського міста Бялосток (Білосток).
