аксесуарів до універсальних ЕОМ великим приватним фірмам і організаціям у державному секторі.
Ці перші слухачі всі до єдиного в навчанні були циніками на півставки – фраза «знову зайва трата часу» була найменш образливою з усіх, якими вони відповідали на мої привітання, коли я заходив у клас (більшість дякували мені більш приязно після уроку).
У той час жінок у секторі продажу комп’ютерів найвищого класу було мало, але коли наприкінці 80-х вони почали з’являтись у великих кількостях, то були більш цілеспрямованими, ніж їхні колеги-чоловіки, і сприймали навчання як зброю в боротьбі з конкурентами серед чоловіків (а також інших жінок).
І от я, швидко навчаючись, спонукав людей у кімнаті висловлюватись, роздаючи кілька письмових запитань і запитуючи усно в довільному порядку, що вони робили б у певній ситуації або якою є їхня думка про певну «мудру пораду» стосовно торговельних переговорів. За одну або дві години важко було встигнути ще щось.
Слухачі постійно просили в мене копії запитань, і це наштовхнуло мене на роздуми. Чому б не вийти на ширший ринок, видавши ці запитання у вигляді книжки? 1981 року мій семінар «За столом переговорів» став основою для рукопису книжки «Домовлятися завжди», який я здав Вів’єн Джеймс, сповненому ентузіазму редакторові видавництва «Сенчері Гатчінсонз». Коли 1982 року видавництво «Рендом Хаус» придбало відділ «Бізнес Букс», воно залишило в списку книжку «Домовитись можна про все» (дякую, пане Рендоме!), яка відтак була видана вдруге (1989), втретє (1997) і зараз вчетверте.
Але 1982 року не всі з ентузіазмом сприйняли книжку «Домовлятися завжди». Один рецензент в одному діловому виданні зробив недоброзичливий прогноз, що через кілька місяців її продаватимуть за заниженими цінами, – на щастя, цього так і не трапилось! Видавництво «Рендом Хаус» викупило видання в м’якій обкладинці з вихідними даними Arrow, і відтоді книжка постійно зміцнювала свої позиції.
На превеликий жаль для рецензента, його журнал стали продавати за заниженими цінами ще до другого видання книжки «Домовлятися завжди», і я вдячний десяткам тисяч професійних перемовників, які придбали цю книжку, за те, що вони довели, що прогноз одного поганого рецензента був хибним.
Для цього, четвертого, видання я переглянув усе в трьох попередніх виданнях, а також додав новий обраний матеріал зі свого досвіду ведення переговорів з 1972 по 2007 рік для численних малих і великих клієнтів. Я також спростив зміст книжки, повернувшись до практичного стилю перших двох видань і попрощавшись з такими її складовими, як «віслюк, овечка, лисиця і сова», а також з кількома іншими улюбленими персонажами.
Як завжди, прошу вас звертатись до мене із запитаннями щодо змісту книжки «Домовлятися завжди» електронною поштою ([email protected]). Я намагатимусь відповісти протягом кількох днів, якщо не буду надто зайнятим укладанням угод.
За час свого існування книжка «Домовлятися завжди» допомогла залучити чимало клієнтів компанії «Неґошіейт Лтд» (зараз нею керує Флоренс Кеннеді). Надзвичайно приємно, що ці запити часто надходять від читачів, яким їхні керівники дали копію книжки «Домовлятися завжди» багато років тому, і тепер вони, будучи начальниками, хочуть ознайомити власну команду із цим підходом.
Визнання того, що моя робота над цією книжкою не була суто індивідуальною, є констатацією факту, а не вдаваною публічною скромністю. Клієнти надавали мені багато можливостей працювати над їхніми проблемами у веденні переговорів, які я (у ретельно прихованій формі) використовував.
Мої колеги в компанії «Неґошіейт» – а їх зараз значно більше, ніж на початку, на підтвердження багатьох моїх думок, викладених тут, також надавали ідеї зі свого великого досвіду. Це, зокрема, ті з них, хто від часу падіння комунізму й донині працює в країнах, де навчають навичок ведення переговорів та консультування у своїх нових ринкових економіках.
Отже, складаю подяку Саймону Ґарднеру, Роберту Гартнетту, Стіву Гіллу, Єну Тейту, Сорену Гілліґсое, Чарлзу Джеку, Трефору та Тіні Джоунзам, Джонатану Сімсу, Джеку Квінлану, Коліну та Джуді Роузам, Раду Йонеску, Джону Гортону, Вітеку Рихльовські, Рою Вебу та, звичайно, Флоренс Кеннеді.
Книжка «Домовлятися завжди» говорить «мовою угод», якою послуговуються професійні перемовники в усьому світі.
Доля автора була б дуже складною без терпіння й підтримки його сім’ї, і я тут не виняток. Незмінно присвячую книжку «Домовлятися завжди» – як і себе – Патріші.
Ґевін Кеннеді
www.negotiate.co.uk
1. Про невловимих кролів, або За якими критеріями оцінювати свої вміння?
Перший рядок рецепта тушкованого кроля – «Спершу зловіть кроля».
Немає сенсу робити інше, поки ми не зробили цього.
Лише ми, економісти, можемо припускати, що ми «його спіймали» (вибачте,
