style="font-size:15px;"> Унизу було ще багато тексту, який Роджер завжди позначав терміном «бла-бла-бла», але сам слоган був просто бомба. Вони з Роджером хотіли написати: «А НЕ ДЛЯ ПОНТІВ», та люди з «Войт» на це не погодилися.
– Шкода, – любив повторювати за чаркою Вік, – торгівля ластами пішла б іще краще.
Потім з’явився Шарп.
Компанія Шарпа перебувала на дванадцятому місці серед найбільших американських виробників харчів, коли старий Шарп після понад двадцяти років співпраці з місцевою рекламною агенцією в Клівленді неохоче звернувся до «Еллісон» у Нью-Йорку. Старий любив наголошувати, що його компанія більша, ніж була «Набіско»[11] до війни. А його син не менш часто наголошував, що Друга світова скінчилася тридцять років тому.
Було укладено шестимісячну випробовувальну угоду, і роботу доручили Вікові Трентону та Роджерові Брейкстоуну. До кінця випробовувального періоду Шарп перемістився на ринку кондитерських і круп’яних виробів з дванадцятої позиції на дев’яту, а через рік, коли Вік із Роджером нарешті зібралися переїхати до Мейну і розпочати власний бізнес, він був уже на сьомій.
Їхня кампанія здобула грандіозний успіх. Для реклами печива вони вигадали Шарп-снайпера, неуважного шерифа з Дикого Заходу, шестизарядний револьвер якого замість куль стріляє печивом. Завдяки експертам зі спецефектів печиво щоразу було інше: в одних випадках це була «Шоколадна забава», в інших – «Імбирні штучки» або «Ого-вівсяники». Наприкінці кожного ролика снайпер із розрядженим револьвером сумно стояв над купою печива.
– Погані хлопці втекли, – оголошував він щодня мільйонам американців. – Зате я маю печиво. Найкраще печиво на Заході. І, мабуть, у світі.
Шарп-снайпер стромляє зуби в печиво. Вираз обличчя вказує на те, що він щойно пережив гастрономічний еквівалент першого підліткового оргазму. Темний екран.
Для реклами тортів, яких налічувалось аж шістнадцять різновидів, вони створили сюжет, котрий Вік називав «Джордж і Ґрейсі». На екрані з’являються Джордж і Ґрейсі, які повертаються з розкішного обіду, де стіл аж вгинається від усіляких наїдків. Камера пересувається до невеликої вбогої квартирки без вигод. Джордж сидить у тьмяно освітленій кухні за простим дерев’яним столом, застеленим картатою скатертиною. Ґрейсі виймає зі старенького холодильника «фунтовий кекс»[12] (або пиріг із посипкою, або чизкейк). Усе ще у вечірньому вбранні, вони усміхаються одне одному з теплотою і розумінням, двоє людей, котрі живуть у любові й злагоді. На екрані висвічується напис на чорному тлі:
«ІНОДІ ВСЕ, ЩО ТОБІ ПОТРІБНЕ, – ЦЕ ШМАТОЧОК ТОРТА „ШАРП“».
Жодного слова впродовж усього ролика. За цей сюжет їх нагородили премією «Кліо».
Те саме було і з професором кашології, якого в рекламних колах хвалили як найбільш виважений дитячий ролик усіх часів. Те, що вони вважали вершиною своїх досягнень, тепер повернулося, щоб перетворитися на справжній кошмар.
Роль професора кашології зіграв уже немолодий характерний актор;
«Nabisco» (Національна бісквітна компанія) – відомий виробник печива та подібної продукції.
Кекс, який традиційно готується за рецептом «усього по фунту (0,45 кг)» – у рівній пропорції змішуються масло, яйця, борошно та цукор.
