скінчилося, тіло, на відміну від мозку, усе чудово пам’ятало. Він був п’ятирічним сенбернаром у розквіті сил, вагою понад двісті фунтів[6], і цього ранку, 16 червня 1980 року, він заразився сказом.
Через сім днів за 30 миль від ферми «Сім дубів» в одному з ділових кварталів Портленда, в ресторанчику під назвою «Жовта субмарина», зустрілися двоє чоловіків. Заклад пропонував широкий вибір різноманітних сендвічів, піци й багатошарових бутербродів «Даґвудс». У глибині залу стояла машина для гри в пінбол.
Над стійкою висіло оголошення:
«ХТО ЗМОЖЕ З’ЇСТИ ДВА НАШІ ФІРМОВІ „НІЧНІ КОШМАРИ“, ОТРИМАЄ ЇХ БЕЗКОШТОВНО!»
Унизу в дужках стояла приписка:
«ЯКЩО ВАС ЗНУДИТЬ, МУСИТЕ ПЛАТИТИ».
Зазвичай Вікові Трентону було важко уявити щось краще, ніж тутешні «героїчні» сендвічі[7] з м’ясними кульками, та цього разу він відчував, що нічого, крім гострого нападу печії, не матиме.
– Здається, цю партію ми програли, так? – звернувся Вік до свого співрозмовника, котрий без особливого ентузіазму поглядав на свою данську шинку. Його співрозмовником був Роджер Брейкстоун, і якщо вже він дивився на їжу без ентузіазму, можна було відразу здогадатися, що справи кепські. Роджер важив 270 фунтів[8], і, коли він сідав, у нього зникали коліна. Якось, коли вони з Донною, мов дітлахи, дуріли і сміялися в ліжку, вона зізналася Віку, що думала, нібито коліна Роджера відстрелили у В’єтнамі.
– Так, ми в лайні, – погодився Роджер, – причому, блядь, так глибоко, що ти навіть не уявляєш, старий.
– Ти справді думаєш, що ця подорож може щось змінити?
– Може, й не змінить, – відповів Роджер, – але якщо ми не поїдемо, то точно втратимо замовлення Шарпа. Може, вдасться хоч щось врятувати. Повернутися в гру, так би мовити, – він відкусив шматок сендвіча.
– Перерва на десять днів може вдарити по нашому бізнесу.
– По-твоєму, те, що відбувається зараз, не б’є по нашому бізнесу?
– Звісно, але ж у нас запланована зйомка ролика для «Бук Фолкс» на Кеннебанк-біч.
– Ліза з цим упорається.
– Я дуже сумніваюся, що Ліза здатна дати лад у своєму особистому житті, не кажучи вже про ролик для «Бук фолкс», – відзначив Вік. – Та навіть якщо й так, ми ще й досі не бралися за рекламу «Моїх улюблених чорниць» і «Каско Банк & Траст». А ще ти маєш зустрітися з цим бонзою із Мейнської асоціації з продажу нерухомості…
– Не дочекаєшся, це твоя робота.
– Хай буде по-твоєму, бля. Та мене аж вивертає, коли подумаю про ці його червоні штанці і білі туфельки. Так і кортить зазирнути на таємні збори гомиків, щоб знайти там для нього живу рекламу.
– Це все дрібниці. І ти це чудово знаєш. ніхто з них не заплатить нам і десятої частини того, що платить Шарп. Що я ще можу сказати? Ти ж знаєш, Шарп і малюк захочуть поговорити з нами обома.
– 90 кг.
«Героїчними» в США називають видовжені сендвічі з італійською приправою.
Начинкою можуть бути баклажани з пармезаном, курятина з пармезаном, м’ясні кульки.
– 122 кг.
