і коли вони прийшли вдруге, я знову став заручником, тепер уже з власної волі. Як виявилось, даремно, – він прокашлявся, допив уже зовсім вистиглу каву. – Ось ви тут дорікнули мені надмірним радикалізмом. А ця моя позиція, яку я не боявся озвучувати навіть тоді, коли в Чернівцях панував губернатор Євреїнов, справді давала багатьом віру: вони не самі. Треба триматися й боротися. Звісно, коли росіяни забралися з Чернівців уперше, ми раділи й не припускали, що вони повернуться за кілька місяців. Ось коли мені все згадали. Тож мій хід із переданням себе в заручники-добровольці не вдався. Мене, як більшість бранців, не випустили, закрили до в’язниці. У січні відправили до Росії. По дорозі вдалося втекти. Така історія.
Поки гість говорив, Кошовий зловив себе на думці: враження від нього міняється. Не те щоб Роман Гірняк раптом став йому симпатичним. Клим почав вірити в його наміри. Тим часом той завершив:
– Мешкаю тут, у Львові, з зими. Повертатися назад до Чернівців не збираюся поки, бо фронт знову поруч і, боюся, місту знову не пощастить. Завів добрих знайомих, та не до всякого з таким прийду. А вас я чомусь відчув. Людина, котра опікується заручниками й полоненими, зрозуміє й мене. То хіба не домовимося?
– Люди мають домовлятися. Хотілося б тепер знати, про що.
– Захист Захара Ладного. Вас підтримають люди, пане Кошовий. Ви повинні витягнути його з Бригідок і спробувати реабілітувати в очах громадськості. Є проблема: Ладний убив Косацького. Витягнути героя війни, знаючи це – вчинок адвоката. Під час війни не побоюся прирівняти його до подвигу.
– Бійтеся гучних слів, пане Гірняк.
– Так слово – моя зброя. Чим гучніше звучить, тим краще.
– Ви вмієте переконувати.
– Це означає – я добре вправляюся зі своєю зброєю.
Клим повернувся за стіл, присів, потер руки.
– Ніколи ще не захищав винуватців. Загалом я згоден, витягнути Ладного – питання політично важливе й правильне. Та мені треба знати більше.
– Думаю, більше самого Захара вам однаково ніхто не скаже.
– Згоден.
– Вислухати його може лише адвокат. Мене в тюрму не пустять, вас – запросто.
– Не перебільшуйте. Не так усе й просто для мене, особливо тепер.
– Захисників пускають до підзахисних навіть у воєнний час.
– Теж згоден. Вважайте, перемогли. Але домовимось так: поки беруся лише влаштувати зустріч із Ладним. Дізнаюся з перших вуст, як усе сталося. Разом придумаємо стратегію захисту. По руках?
Гірняк клацнув пальцями, простягнув Кошовому через стіл правицю.
…Магда, вже одягнена, вийшла зі спальні, коли за гостем зачинилися двері.
– Щось не так? – Клима напружив знайомий колючий погляд.
– Ви голосно говорили.
– То й що?
– Я все чула. Не підслуховувала.
– Могла навіть вийти до нас. Розмова не секретна.
– Мені не подобається цей чоловік.
