style="font-size:15px;"> Бас-баритон Червінський щось вигукнув, заклично махнув рукою і стрибнув за борт «полуторки». Його ніхто не почув, оскільки всі були приголомшені потужним вибухом. Однак сенс вчинку співака був зрозумілим: якщо водія вантажівки вбито (найшвидше, так воно і є), то розраховувати відтепер можна лише на власні ноги.
Отже, похапавши з реквізиту та особистих речей перше, що під руку підвернулося, артисти концертної бригади позістрибували на землю слідом за кмітливим співаком. Втім, попереду всіх виявився зовсім не Червінський, а Востряков: тепер декламаторові потрібно було не наздоганяти «полуторку», а тікати від неї геть подалі…
Німецький військовий шпиталь,
Краків, генерал-губернаторство,[3] вересень 1944 року
– То ви вважаєте, що ця фройляйн справді з так званої агітаційної бригади, які роз’їжджають по передових позиціях росіян для підняття їхнього бойового духу?
– Але ж, гер гауптштурмфюрер,[4] особисто мені на думку не спадає ніяке інше розумне пояснення, з чого це раптом російська балерина могла опинитися на передових позиціях росіян в районі Дембіци.
– А звідки ви знаєте, що дівчина ця і справді балерина? Адже якщо її важко поранили… себто, якщо поранили настільки важко, що вона досі не встає з ліжка… Отже, вона не могла продемонструвати вам своє мистецтво.
– О-о-о, в цьому не було потреби! – Головний лікар шпиталю запосміхався, замахав руками і пояснив: – Адже вона була одягнена так, як це й годиться людям її професії. Себто в цю саму балетну сукню… в так звану пачку. Тільки чомусь не класичного білого, а червоного кольору.
– Ну, це ж російська балерина! Російська, себто червона, – засміявся гауптштурмфюрер. Головлікар шпиталю собі щось мугикнув під ніс, потім додав голосніше:
– І туфлі ці балетні. Теж спеціальні.
– І теж червоні?
– Абсолютно вірно, гер гауптштурмфюрер!
Знову посміялися.
– Але дозвольте, якщо фройляйн балерина була одягнена у все червоне, як же так сталося, що її не помітили?! Адже вона мала би виділятися серед інших вбитих і поранених росіян, як, припустімо, квіточка маку на трав’янистому пагорбі.
– Вона була ще і в такому собі широкому військовому плащі.
– Ага, розумію, розумію… Росіяни називають його «плащ-наметом». Тоді розумію, так… Але втім… Стривайте! Ви ж тільки-но стверджували, що фройляйн була в червоній пачці та ще й у червоних пуантах, а тепер раптом говорите про військовий плащ-намет…
– Ні-ні, ви не зрозуміли: цей величезний плащ був накинутий зверху червоної балетної сукні й геть приховував її. А якщо якісь там деталі незвичайного сценічного вбрання й визирали назовні, то в метушні під час артобстрілу їх цілком могли сприйняти як кров. Тому під час відходу росіяни навіть не підійшли до фройляйн.
– А як же її товариші? Інші артисти, себто…
– Хтозна! –
Адміністративно-територіальне утворення на теренах Польщі, окупованої німецькими військами в 1939 році.
Після створення військ СС в 1936 році звання гауптштурмфюрера СС відповідало капітану (гауптману) вермахту.
