Принц України. Тимур Литовченко

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Принц України - Тимур Литовченко страница 10

Принц України - Тимур Литовченко

Скачать книгу

відверто і без свідків. А тому…

      Після чого проникливим тоном звернувся до головлікаря:

      – Гер лікар, чи могли б ви залишити нас наодинці?

      – Але-е-е… З якого це дива?! – обурився той.

      – Ви ж прочитали пред’явлений вам припис. Там все сказано.

      – Ну, якщо так… тоді зрозуміло.

      Всім своїм виглядом демонструючи невдоволення і протест, головлікар неквапом пройшов до вхідних дверей і мовив, перш ніж вийти:

      – Пам’ятайте, що я говорив про поточний стан фройляйн. А тому спробуйте не провокувати жодних проявів бурхливих емоцій з її боку. Я просто не хочу неприємностей ні собі, ані комусь іще… І останнє: я буду неподалік. Почекаю завершення вашої бесіди тут, за дверима. Якщо станеться щось непередбачене – просто покличте мене.

      Двері зачинилися. Відвідувач і поранена балерина залишилися сам на сам.

      – Чудово! Тепер нарешті можна поговорити без зайвих свідків, – більше не криючись, гауптштурмфюрер широко посміхнувся і повторив своє первісне запитання: – Отже, я хотів би знати, як фройляйн почувається насправді? Без обману. Повірте, для мене це справді дуже, дуже важливо!

      – А я втретє повторюю: що вам від мене потрібно?

      – Фройляйн впирається… Дарма, дарма!

      Відвідувач наблизився до ліжка пацієнтки і заговорив дещо тихіше, ніж раніше, зате максимально довірчим тоном:

      – Ви не повинні боятися мене, фройляйн! Ви навіть не уявляєте, який я щасливий, що доля звела нас разом, навіть з огляду на ваш сумний стан… Але повірте, це дрібниці. Все буде добре, просто чудово! Фройляйн видужає. І коли вона нарешті перейметься красою наших ідеалів, ми почнемо дуже плідно співпрацювати.

      Останні слова він вимовив урочистим тоном, спілкуватися яким в лікарняній палаті нікому навіть на думку не спаде. Проте відчувалося, що відвідувач анітрохи не кривить душею. Поранена відреагувала на його незрозумілу промову загадковим запитанням:

      – Кубики… що вони у вас означають?

      – Кубики?! Які ще кубики?…

      – Ну, ці… Квадрати. Квадратики…

      Вона трохи здійняла праву руку, намагаючись вказати на шию відвідувача.

      – Ах, оці, в петлиці!.. – здогадався він.

      – Так, вони. Наші червоноармійці ще торік носили такі ж самі… Дивно. Ми ж з вами є ворогами, а кубики були і у нас, і у вас… Але тепер у наших запровадили погони, в яких я досі не розбираюся як слід, а у вас тут і погони, й петлиці відразу. Всі докупи. Дивно… Три кубики на петлиці – це по-нашому, по-червоноармійському, означає старшого лейтенанта. Ви є старшим лейтенантом СС, я вірно зрозуміла?… Оберлейтенантом себто.

      – Гауптштурмфюрер ваффен-СС. Це все одно, що гауптман вермахту. Себто капітан по-вашому, по-червоноармійському.

      Останні слова відвідувач вимовив уже з неприхованою іронією. Очевидно, подібне ставлення до її переконань образило поранену,

Скачать книгу