звідки?Наші шляхтичі усі
у полоні, хто не вбитий.
Донья Ісабела
Ясно вказує це діло,
що робити треба нам:
відсіч дать бунтівникам,
силі протиставить силу.
Зараз саме слушний мент
підлу зраду побороти,
бо увійде в ці ворота
до Кастильї претендент.
Король
Дон Манріке, ви ідіть
зараз же з двома полками;
впоравшись з бунтівниками,
там порядок наведіть.
З вами піде граф де Кабра[22]
з роду славних кордов’ян;
має він гучний талан
брати ворога за зябра.
Час настав, по всьому видно,
вдатись до рішучих дій.
Манріке
Мудре слово, пане мій,
уст твоїх монарших гідне.
З перемогою вернуся,
як не згину у бою.
Донья Ісабела
Мужність знаючи твою,
я за успіх не боюся.
Всі виходять.
Поле за Овечою Криницею.
Лавренсія, Фрондо
Лавренсія
Кинувши прання на кладці,
я прийшла сюди з потоку,
щоб сказать тобі, Фрондосо, —
так поводитись негоже.
Вже помітили всі люди,
що ти ходиш скрізь за мною,
по всьому пішли містечку
поголоски, поговори.
Ти ж нівроку, хлопець добрий
і хороший, і заможний,
і за інших показніший, —
от і вирішила молодь,
парубки й дівчата наші,
і на вулиці, і в полі
ув один говорять голос,
що люблюся я з тобою.
Всі чекають дня, коли
паламар наш голомозий
нам у церкві після служби
заповіді оголосить.
Дбав би краще ти про те,
як зерном набить комори
та глеки широкогорлі
молодим вином наповнить,
ніж про теє женихання
та про любощі торочить;
хочу спати я спокійно,
нащо здавсь мені той клопіт?
Фрондосо
Ой Лавренсіє, не смійся
ти із щирої любові!
І життя мені, і смерть —
у твоїм єдинім слові.
Знаєш ти, що я тебе
за дружину взяти хочу,
і так ставишся до мене…
Лавренсія
Бо інакше і не можу.
Фрондосо
Та невже ж не пожалієш
ти мене в моєму горі?
Я не їм, не п’ю, не сплю
через тебе дні і ночі!
Личко янгольське, а серце
невблаганне і жорстоке…
Милий боже, я шалію!
Лавренсія
То лікуйся й будь здоровий.
Фрондосо
Я тоді здоровий буду,
як укупочці з тобою
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст
