же теж подаруваликомандору?
Пасквала
Ах ти ж хам!
Геть з дороги, бо як дам…
Флорес
Бач, які нахабні стали!
Лавренсія
Що, сеньйору, мабуть, мало
подарованого м’яса?
Ортуньйо
Він на ваше м’ясо ласий.
Лавренсія
Щоб його вже розірвало!
Виходить з Пасквалою.
Флорес
Отуди! Взяли й пішли!
Доброго тепер од пана
ми дістанем прочухана,
що дівчат не привели.
Ортуньйо
Хочеш вислужиться, брате,
то повинен все терпіть;
а не можеш – що робить?
Хоч світ за очі тікати!
Виходять.
Королівська резиденція в Медіна-дель-Кампо[16].
Входять король дон Фернандо, королева донья Ісабела, дон Манріке[17] та прибічники.
Донья Ісабела
Я гадаю, нам негоже
зволікать; того й гляди —
з Португалії сюди
військо з’явиться вороже.
Треба діяти рішуче,
щоб його попередить;
як прогаєм слушну мить,
жде нас лихо неминуче.
Король
нам уже підмога йде,
і в Кастильї[20] де-не-де
діють вірні нам загони.
Я упевнений, що зборем
ми Альфонса всі гуртом.
Донья Ісабела
Вірю в успіх і цілком
з вами згоджуюсь, сеньйоре.
Манріке
Тут до вас з Сьюдад-Реаля
рехідори[21] прибули,
ждуть, щоб ви їх прийняли.
Король
Я прийму їх в цьому залі.
Входять два рехідори з Сьюдад-Реаля.
Перший рехідор
Найясніший наш королю,
з Арагону до Кастильї
небом посланий ласкавим
нам на благо і спасіння!
Від всього Сьюдад-Реаля
ми удатися посміли
до величності твоєї
по підмогу королівську.
Буть підданцями твоїми
мали ми за честь велику,
та позбавитись її
злая доля нам судила.
Юний орденський магістер,
достославний дон Родріго,
що являє силу й смілість,
незвичайну в його віці,
пориваючись поширить
Калатрави володіння
і здобути слави й честі,
взяв в облогу наше місто.
Ми чинили мужній опір
проти рицарської сили,
ріки крові пролилися
у запеклій, лютій битві.
Все ж противник переміг
тільки тому, що магістру
помагав
