не розказував вам про піратів? Це один з тих, що на нас напали.
– Що?! – заревів Сільвер. – У моєму домі! Бене, біжи на допомогу Гаррі. То це один з тих негідників?.. Це ти пив з ним, Моргане? А йди-но сюди.
Чоловік, якого він назвав Морганом, – старий, сивий моряк, з обличчям, неначе виточеним з червоного дерева, – покірливо вийшов наперед, жуючи тютюн.
– Ну, Моргане, – суворо спитав Довгий Джон, – ти бачив коли-небудь цього Чорного… як там його… Чорного Пса?
– Ніколи, сер, – відповів Морган, уклонившись.
– І навіть не чув його імені?
– Не чув.
– Слово честі, Томе Морган, це твоє щастя! – вигукнув корчмар. – Якщо ти плутатимешся з такою наволоччю, ноги твоєї більше не буде в моєму домі. Запам’ятай це. А про що ж він з тобою говорив?
– Не пригадую точно, сер, – відповів Морган.
– А що в тебе на плечах – голова чи пивний казан? – закричав Довгий Джон. – Чули? Він не пригадує точно! Може, ти не пригадуєш точно, з ким навіть розмовляв, га? Ну, говори, про що ви там базікали – про подорожі, про капітанів, про кораблі? Викладай! Про що ви базікали?
– Ми гомоніли про кілювання, – відповів Морган.
– Про кілювання, кажеш? Дуже підходяща штука, особливо для тебе. Ну гаразд, відчалюй на своє місце, Томе…
Коли Морган знову сів за свій столик, Сільвер таємничо нахилився до мого вуха і конфіденційно прошепотів:
– Чесний чолов’яга цей Том Морган, тільки страшенно дурний. А тепер, – сказав він уже голосно, – пригадаймо… Чорний Пес… Ні, не знаю такого імені. І все-таки я десь бачив цього негідника. Ага!.. Він, здається, частенько заходив сюди зі сліпим жебраком.
– Так, так, це був він! – вигукнув я. – Я знав і того сліпого. Його звали П’ю.
– Правильно! – вигукнув Сільвер, на цей раз дуже схвильований. – П’ю! Саме так його і звали. На вигляд він був справжнім пройдисвітом! Якщо ми тепер спіймаємо цього Чорного Пса, ото буде радість для капітана Трілоні! У Бена добрі ноги. Небагато моряків бігають краще за Бена. Від нього він не втече, от повір мені. Що він тут базікав про кілювання? Я його самого протягну під кілем…
Вигукуючи ці фрази, Сільвер без упину стрибав по таверні на своїй милиці, вдаряв по столах долонею і виявляв таке обурення, що, мабуть, переконав би в своїй щирості найнедовірливішого суддю чи поліцая.
Мої підозри виникли знову, коли я побачив Чорного Пса у «Підзорній Трубі», а тому я пильно стежив за кухарем. Та він був занадто розумний, винахідливий і спритний, як на мене.
Отже, коли обидва посланці повернулися захекані й оголосили, що загубили сліди Чорного Пса в юрбі, а господар корчми страшенно вилаяв їх, – я вже сам готовий був ручитися за непричетність Довгого Джона Сільвера до піратів.
– Послухай, Гокінсе, – сказав він, – для мене ця історія може скінчитися дуже погано. Ну що подумає про мене капітан Трілоні? Цей клятий бандит сидів у моєму власному домі і пив мій ром! А потім приходиш ти і кажеш мені, що він з розбійницької зграї. І все-таки він втікає в мене
