style="font-size:15px;"> Проте брак сили тяжіння, яка робить стіни, стелю й підлогу навзаєм замінними, переписав правила. Усередині «Леонов» був достатньо просторим, навіть тоді, коли всі учасники експедиції не сплять, як, наприклад, зараз. Нині на борту, крім членів команди, були присутні ретельно відібрані представники преси, інженери, що здійснювали останні приготування, заклопотані посадові особи.
Щойно шатл зістикувався із «Леоновим», Флойд спробував знайти каюту, яку він, коли прокинеться за рік від сьогодні, ділитиме з Керноу й Чандрою. Нарешті знайшовши її, він виявив, що каюту забарикадовано акуратно підписаними коробками з обладнанням і провізією, тож потрапити всередину неможливо. Він похмуро міркував, що тепер робити, коли один із членів команди, що якраз ручкався з новоприбулими, помітив спантеличеного Флойда й, перервавши своє заняття, підплив до нього.
– Докторе Флойде, вітаємо на борту. Я Макс Брайловський – помічник інженера.
Молодий росіянин говорив повільною, обережною англійською, із чого можна було зробити висновок, що він більше працював із електронним репетитором, а не викладачем-людиною. Вони потиснули один одному руки. Флойд пригадав обличчя і біографію із досьє на усіх членів команди, які йому дали на ознайомлення перед польотом: Максим Андрійович Брайловський, тридцять один рік, народився у Ленінграді, спеціалізується на структурних системах; хобі: фехтування, повітряні велосипеди, шахи.
– Радий зустрічі, – сказав Флойд, – але як мені потрапити всередину?
– Не хвилюйтеся, – весело відповів Макс. – Усе це щезне до того часу, як ви прокинетеся. Це – як ви його називаєте? – витратні матеріали. Ми виїмо вашу кімнату до того, як вам вона знадобиться. Я обіцяю.
Він поплескав себе по животу.
– Прекрасно, але куди мені покласти свої речі? – Флойд указав на три маленькі валізи, загальною вагою 50 кілограмів, у яких умістилось усе (принаймні він на це сподівався), що знадобиться йому наступні кілька мільярдів кілометрів. У стані невагомості пронести їх коридорами корабля з кількома поворотами було нелегким завданням.
Макс схопив дві валізи, і, м’яко ковзнувши через трикутник, утворений трьома перехрещеними балками, пірнув у невеличкий люк, повністю зігнорувавши Перший закон Ньютона. Флойд набив собі кілька синців, перш ніж йому вдалося повторити цей трюк; після доволі тривалого переходу («Леонов» виявився значно більшим усередині, ніж здавався ззовні), вони опинилися перед дверима з табличкою «КАПІТАН»; табличку було написано кирилицею і латинкою. Хоча Флойд умів читати російською значно краще, ніж говорити, він оцінив цей жест ввічливості; він уже помітив, що всі написи на кораблі двомовні.
Макс постукав, засвітилося зелене світло, і Флойд заплив усередину так граційно, як тільки спромігся. Хоча він говорив із капітаном Орловою багато разів, вони раніше ніколи не зустрічались особисто. Тож на Флойда очікували два сюрпризи.
