померла, пішла до Бозі гайтю, врізала дуба, простягла ноги – називайте це, як вам завгодно. Суті ви не зміните й радість від її смерті не приховаєте. Дзвінка зітхнула з полегшенням.
Діючи наперекір батькам та старшій сестрі, яка слугувала зразком для Дзвінки, вона ступила на стежину андеграунду.
Подруги відверто зневажали її за те, що Дзвінка слухає дурну музику, яка нікому не подобається, носить дерті джинси й навіть (та не може бути!) курить із Гладким Хіппі. Це було прекрасним ґрунтом для проростання пліток: знайомі розказували ружні гисторії найнесподіванішого змісту, починаючи тим, що Дзвінка – наша спільна з Хіппі курва, завершуючи легендою про те, що ми троє заснували гурток юних онаністів, а самі гоміки, у той час як Дзвінка – лесбіянка (??!). Цікаво, чи зауважили вони наш таємний содомічний зв’язок зі славнозвісною Нессі?
6
Гладкого Хіппі я знав на рік менше, аніж Дзвінку. Він жив у Мідних Буках від народження, але потоваришували ми після того, як виявили спільні інтереси на ґрунті музики та ставлення до формалів загалом і Фєді зокрема. Він був дуже навіть непоганим хлопцем, просто мало хто хотів його зрозуміти.
Апологет і ветеран броунівського руху, Гладкий Хіппі курив, нещадно пив і волоцюжив. У табелі в нього було дві двійки – з фізкультури й трудового навчання. У графі «поведінка» було виведене зле «незад!». Якби знайшлося місце, кєра наставила би сто таких знаків оклику, і то навряд чи вони належно відобразили би стан речей. Його виганяли на короткий термін уже тричі. Хіппі писав контрольні з фізики та алгебри найкраще в класі (свого часу батечко мого знайомого викладав фізику на прикладній математиці в ЛДУ), проте вчителі боялися виставляти його на якісь олімпіади.
Ще Хіппі любив писати чорні гуморески про невдалі аборти, розчавлених КрАЗами білявих дівчаток та добрих дідусів, що забивали на смерть немічних бабусь. Він регулярно надсилав свої доробки в газету місцевих баптистів «Віра, надія, любов».
Гладкий Хіппі був страшенним націоналістом – не меншим за тих, що збиралися у Львові під Білою Мамою. Його гордістю були нордичні волосся й очі. Достоту білява арійська бестія. Красивий, як дитя Афродіти, очі – шалено-синій кобальт і волосся густезне, м’яке та русе. Від тринадцяти років Хіппі не стригся.
Неподалік від центру Мідних Буків, на роздоріжжі, стоїть велика біла скульптура святої Анни, заступниці всіх невинно убієнних, з ледь піднесеними догори, як у Сина, що показує Свої рани, руками. На чорнім постаменті вибиті слова: «ТУТ ЇХ КАТУВАЛИ, ВОНИ ТУТ ПОВМИРАЛИ». Слова виведені золотою фарбою. Святу Анну поставили у вісімдесят восьмому нібито на честь тисячоліття християнства, а насправді – для вшанування жертв НКВС.
Гладка гранітна площадка біля постаменту була суперовим місцем. Коли Гладкий Хіппі напивався, він не йшов додому. Ні, він завжди ночував під фігурою. Так він відображав внутрішній протест і зовнішню опозицію проти пацанів, формалів та просто алкашів,
