style="font-size:15px;"> -Ой ти, дочко Іриночко, чим тебе накрити?
-Накрийте мене тим ріденьким, шо молода була.
-Ой ти, дочко Іриночко, чим тебе обв”язаті?
-Тим поясочком, рідна мати, шо в яму впускати
Ти думала-с, рідна мамко, шо мене не згодуєш,
А тепер ти, рідна мамко, за мною бануєш.
Ти думала, рідна мамко, шо мене са не збудеш
А тепер ти, рідна мамко, з земни мене й не добудеш…
Такая концовка и такая структура баллады меняет весь облик произведения. Такого нет ни в одной балладе подобной тематики из приведенных в объемистом сборнике баллад, отражающих семейно-бытовые отношения, записанных на Украине.
На то, что эта баллада сочинена местными украинцами, указывает и обилие в тексте местных слов и выражений: «шо ж ти йому провинила», «карсиночка», «ріденьке (фата)», «бануєш» (от молдавского «a b;nui» – в данном контексте «обижаться»), «шмаття», «са не збудеш».
Один из способов адаптации произведений украинского народного песенного творчества к местным условиям является использование реальных имен жителей исследуемого региона в исполняемых здесь известных на Украине балладах. По свидетельству В.Г.Цысарь, Ирина, о которой идет речь в балладе – реальное имя: Ирина, Митрикова дочка.
Этот же прием, по-видимому, использован и в другом произведении подобной тематики – балладе «Чи ви чули, чи не чули й таку новиночку», записанной у Марии Васильевны Анатичук в селе Петруня (Соотв. сборник, стр. стр.122-123).
Чи ви чули, чи не чули таку новиночку,
Що зарубав Олексий Падуряну дочку,
Падуряну дочку?
Як він ії тай рубав, вона са просила:
-Не рубай мене Олексію, сим са не нажила.
Як він ії зарубав, лишив серед хати,
А свм пішов на лотоки руки полокати,
Руки полокати.
Як ішов він з лотоків, повернув до брата.
Питається єго брат:-Чо кров на ботінках,
Чо кров на ботінках?
– Признаюся тобі, брате, зарубав я жінку,
Признаюся тобі, брате, зарубав я жінку,
Зарубав я жінку.
-Іди, брате, іди с сеї мої вбори,
Будут люди говорити, що з мої намови,
Що з мої намови.
Іде, брате, іде, брате, попід сі городи,
Щоби більше не встрічався да з її ти родом
Да з її ти родом.
Ішов братчик, ішов братчик попід ті городи,
Та й встрічався з її мати,
Та й встрічався з її мати.
Іде мати попід хати та й вгляда в віконце,
Та й вгляда в віконце.
Ішла мати попід хату ,глянула в віконце –
Лежит дочка Єленочка личком проти сонця,
Личком
