людям: «Я не довіряю моєму малому досвіду та здібностям, і це не дозволяє мені йти далі в своєму викладі, перш ніж досвідчені люди ознайомляться із цим і спонукають мене затратити на це сили.».
У яких зустрічах брав участь 13-річний Блез?
Як до нього ставилися дорослі на цих зустрічах? Чому?
Чому інші вчені не оцінили працю Жерара Дезарга? На що ця праця надихнула 16-річного Паскаля?
Глава четверта, в якій ідеться про найкращих друзів Блеза
Розумний і допитливий Блез, який з дитинства звик до товариства дорослих, рідко зустрічався з однолітками. На звичайні дитячі ігри не вистачало ні часу, ні сили – його здоров’я залишалося слабким, він часто нездужав, боліли то живіт, то голова.
Але двоє вірних друзів, із якими Блез пройшов усе життя і на яких міг розраховувати, як на самого себе, у хлопчика були. Дві дівчинки, одна – не по роках доросла, друга – весела й пустотлива. Їхні імена починалися на одну літеру, і вони весь час проводили разом. Жильберта і Жаклін, старша і молодша сестри Блеза, були його найближчими людьми і найкращими друзями.
Жильберта, якій з восьми років, коли померла їхня мати, довелося піклуватися про молодших, була дуже серйозна, але добра. Вона захоплювалася успіхами брата у вивченні мов і математики і сама любила вчитися. Згодом вона стала «домашньою викладачкою» для молодшої сестрички.
Але Жаклін була непосидючим і легковажним дівчам. Вона любила співати й танцювати, а уроки наганяли на неї нудьгу. Навіть читання давалося їй нелегко, не кажучи вже про граматику. Та терпляча Жильберта, ставлячи їй за приклад улюбленого брата, продовжувала займатися з дівчинкою.
І ось одного разу все змінилося. Жаклін почула, як Жильберта читає вголос вірші, і була вражена їх звучанням. Вона просила старшу сестру читати ще і ще. Вона вимагала пояснити їй, як звичайні слова перетворюються на співучі рядки. Вона жадібно й уважно слухала все, що Жильберта могла розповісти про ритм і рими. І сама одразу ж кинулася римувати!
Вірші стали для Жаклін тим, чим математика була для Блеза. Вона готова була віршувати день і ніч. Паскалі жили в аристократичному районі Парижа і часто спілкувалися з відомими й авторитетними людьми. Жаклін стала улюбленицею благородних дам – вони захоплювалися маленькою завзятою дитиною, яка нітрохи не бентежачись, декламувала свої вірші.
Коли Жаклін було дванадцять років, батько, їдучи у справах, залишив її зі знайомою аристократкою, мадам Сенто. Разом із доньками господині, не набагато старшими за неї саму, Жаклін за кілька днів склала комедію у віршах. Цю комедію разом із дівчатками в салоні мадам Сенто грали справжні актори, і навіть досвідчені театрали щиро аплодували юним авторкам.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
