як Дік, стояв у повний зріст у відкритій машині, викапаний Кортес[20] чи Бальбоа,[21] що озирає безбережні баранці сірого моря. Навіть якщо я колись і знала назву тієї картини, то давно вже геть забула.
Ми їхали вже годину. Переїхали через річечку по старому гримучому залізному мосту з дерев’яним настилом. Вже кукурікали півні. Всякого разу, як ми проїжджали повз ферми, нашу путь супроводжували синьо-зелені тіні.
– Я ж казав, що скоро світає, – кинув Вайлі. – Я тут неподалік народився. Єдиний син геть зубожілих злидарів з Півдня. Сімейний дім зараз – сарай чи нужник. І було в нашому домі аж четверо слуг: батько, мати та дві сестри. До їхньої гільдії я вступати відмовився, а натомість подався до Мемфіса зробити власну кар’єру, яка зараз зайшла в глухий кут.
На цих словах його рука обійняла мене.
– Сесиліє, виходьте за мене заміж, і буде в мене свій пай у статках Брейді.
Він був настільки обеззброююче щирим, що я опустила голову йому на плече.
– До речі, чим ви займаєтесь, Силіє? Ходите до школи?
– Навчаюсь в Бенінґтоні. Перейшла на третій курс.
– О-о, тоді перепрошую. Мав би й сам здогадатися. Я ж бо не мав такого щастя навчатися в коледжі. А тут – аж третій курс! Я от листав «Есквайр»,[22] Сесиліє, так вони стверджують, що на третьому курсі навчатися вже нічому.
– Чому всі думають, що у коледжі дівчата тільки й…
– Тільки не вибачайтеся. Знання – то сила.
– А знаєте, судячи з ваших слів, ви тільки Голлівудом і живете, – сказала я. – А він відстав, і відстав на багато років.
Він удав, що ошелешений.
– Це ви до того, що дівчата на Сході не мають особистого життя?
– Та навпаки, якраз мають. І взагалі, ви дошкуляєте мені своїми питаннями. До речі, відпустіть мене.
– Не можу. Бо зайвий рух – і ми розбудимо Шварце. А в бідолахи, здається, це перший сон за тиждень, якщо не більше. Послухайте, Сесиліє, колись у мене був роман з дружиною продюсера. Навіть не роман, а так – інтрижка. Так от, коли він закінчився, вона мені сказала тоном, який не терпить заперечень, і сказала от що: «Навіть і не думай хоч кому-небудь обмовитися словом, інакше я зроблю так, що тебе викинуть з Голлівуду, так що й дорогу сюди забудеш. Мій чоловік має тут більшу вагу, ніж ти».
Його відвертість мені знову сподобалась. Незабаром таксі завернуло на довгу алею із запаморочливим запахом живоплоту та нарцисів і зупинилося біля великого, сірого в світанкових сутінках громаддя особняка Ендрю Джексона. Водій обернувся, щоб щось нам пояснити, та Вайлі цикнув на нього, показавши на Шварце, і ми навшпиньки вилізли з авта.
– Зараз всередину не потрапити, – люб’язно пояснив таксист.
Ми з Вайлі вийшли та сіли під широкими колонами.
– А цей Шварце? – запитала я. – Він хто?
– Та ну його, цього Шварце. Колись очолював якесь кінооб’єднання. Чи то колишній «Ферст
Ернан Кортес (1485–1547) – іспанський конкістадор, який у 1519–1521 роках завоював Імперію ацтеків, встановивши в Мексиці іспанське панування.
Васко Нуньєс де Бальбоа (1475–1519) – іспанський конкістадор, який першим з європейців (на чолі загону з 190 іспанців і 600 індіанців-носіїв) вийшов на берег Тихого океану.
«Есквайр» (
