просто дуркувати. Вечір був просто чудесний.
Лілі. Кетрін
Дякую Вам.
Глава 5— Життя частіше схоже на роман, ніж романи – на життя. Жорж Санд
З ранку, звісно, я проснулась сама перша. Швидко переодягаюсь і спускаюсь до кухні. Приготую всім сніданок! Чому ні????
Так, дім все таки класний. Кухня простора, все теж підібрано зі смаком. Колір-слонова кістка. Все по сучасному, дуже витончено. Коли входиш до кімнати в очі кидається стіл, що стоїть по центрі, з шафами внизу але мраморним столом зверху. Посередині нього стоїть прозора скляна ваза, в ній три гілки бамбука. На кухні сама новітня техніка. Я блін і половиною не знаю, як користуватись. Мммм, дивлюсь по сторонам, стіни теж світлого кольору. Просторі вікна. -О, кавоварка.:-) :-) :-) Я радію, як малесенька дівчинка, швидко підходжу, засипаю каву, заливаю воду, натискаю ON. Ой а чи є тут молоко? Повертаюсь. Холодильник вмонтований у стінку або кухону стінку робили на замовлення під холодильник. Молоко є, ще є яйця, бекон, фрукти, овочі. Блін, тут все є.Я зупиняюсь на сосисках, беру спагеті. Беру по одній сосисці і прошпигую їх спагеті. Схоже на йожик. На плитці уже закипіла вода у каструлі. Кидаю в бурхливу воду. Одна, дві, три, чотири, п'ять, всім по одній. Мої думки полинають о роздуми за Алекса. Що він робить? Чи шукав він мене? Чи думав …?Я так сумую за ним. Мені не вистачає його теплих, сильних обійм, запаху його духів. Я так люблю коли він дивиться на мене. В його очах грають вогники, кожного разу, кожну хвилинку, секунду. У вікні пасмурно. Моросить дощ. – Ой, блін!!!! – кричу я. Вода викіпає, тече по плитці.-Аааааа!!!!! – різкий та гучний удар у вікно.-Алекс????Якого хера??? – він що, знущається, як він мене знайшов? Я швидко вимикаю плитку. Повертаюсь до нього. Вказую пальцем на двері. Іду. Блін я ж не накрашена. Швидко протираю очі. І на голові у мене дурдом. Ще швидше перев'язую гульку. А яка різниця, чому я хвилююсь? Він брехав мені. Стою. Єдина річ, що стоїть між нами це двері. Підходжу в притик. Відчуваю його важке дихання, він кашляє, він що, захворів? Я різко відкриваю двері. Він мокрий. Як же хочеться пригнути до нього, обійняти, поцілувати. Який же він сексуальний. На ньому джинси чорного кольору, чорна майка, яка просто ідеально лягає по його тілу. Волосся розтріпане. Він замучений, не спав напевно. Кулаки в руках зжаті. Дихає преривисто. – Чому ти прийшов? Як ти знайшов мене? Ти давно тут стоїш?…чого ти мовчиш??? – я тарахкочу, не можу зупинитись. Якого чорта він мовчить.-Пішов ти, брехун! -кажучи, захлопую вхідні двері, за секунду вони відкриваються з усього маху. Я підпригую. Він мов супер герой, залітає у кімнату, хватає мене за обличчя і цілує. Цілує так, немов мої губи для нього кисень. Так солодко, так сильно. Що зі мною, я відчуваю що поміж моїх ніг мокріє. Боже, я хочу його. Зі мною це вперше. Мія… ні… зупинись, він нас не кохає. Дає сигнал мені мій мозок тому, що серце уже полинуло у роздуми про прощення. Я різко його відштовхую
– Мія, я не знаю, що тобі наговорила моя мати! Всі її слова-херня собача! – починає він, не давши мені навіть рот відкрити.
– Ти не знаєш… -оченята набираються сліз-.. вона мене образила!
