я не можу контролювати свої емоції. Моє тіло потіє, там знову, помокріло. – я…я не знаю! – Не хвилюйся, приставати я не буду.:-) :-) :-) -його смішок мене визиває на поєдинок. – Хм, думаєш???? Добре поїдемо. Зараз попрощаємось і їдемо
– Тобі нічого з собою непотрібно взяти, можливо заїдемо до тебе додому? Трусики наприклад на зміну.– він мов нечиста, проникає у мій мозок, захоплює в полон все тіло, душу і розум.
– …по перше у мене все з собою, а по друге… – я повертаюсь до нього, встаю на носочки і шепчу губи в губи… – я сплю без трусів! – ніжно проводжу язичком по його нижній губі. Він видає тихий звучок схожий на стон.
Вихідні будуть гарячі…:-)
Перед виїздом, ми заїхали до магазину. Купили всі потрібні продукти, для приготування суші. Алекс обіцяв зробити+ Вино Воду+ Серветки+ Горячий шоколад-для мене. Чотири години їзди і ми у цілі. Яка краса. Природа просто неймовірна. Ліс, озеро, дерев'яний будиночок. Аж дух захвачує. Ми припарковуємо машину біля дому. Я нечикаючи свого бойфренда вистрибую з машини і іду наоглядини. Дерево, з якого побудувано дім, темне, криша темно червона. Ааааааааа, клас, тераса будинку виходить в саме озеро, на плавучих пантонах. Яка краса. Вид просто, просто неймовірний. Скрізь природа, дерева різного кольору. Мов художник порозкрашував листочки, одні ще зелені а інші уже жовті. Ті червоні. – Подобається??? – підійшовши та крепко обнявши промовляє милий. Я топаю ногами, повертаюсь чмокаю його, пищу. – Так, я в захваті. Ходімо в дім, хочу глянути на камін. – Ходім навіженна!!! :-) :-) :-) -він хохоче у все горло. Коли заходиш до будинку, мову викрадає відчуття шоку. При вході великі скляні двері. А за ними, казка. Зала, просто величезна. Будинок має один етаж, але одразу так і нескажеш. Тут відстань від полу до стелі, десь три з половиною метра, а може і чотири. З права висить велика плазма, з низу ще більший камений камін, побокам охайно складені нарубані дрова. Біля каміну, на полу, шкіра ведмедя чи що. Щось біле, шерстяне. Зняте з могучої тварини. Чорний кожаний деван повернутий до каміну, між ними стоїть журнальний столик. Неймовірно великі колони тримають кришу цього чудо дому. Перед очима, ну просто неможливо невідмітити вікна,,здоровані»». Вони на всю стіну. Краєвид з них… ох. З ліва, в шахматному порядку прибиті полички на яких стоять книги. Ближче до вікна кресло качалка, на ньому тепле покривало. Проходжу дальше. коридор у якому безліч дверей: комірка, наступні заперті, кухня, кімната для гостей. Я заходжу. Напевно я зупинюсь тут. Кімната простора. Звісно велике вікно, шерстяний коврик, ліжко-огромадне. На ньому безліч кольорових маленьких подушок. На проти ліжка на стіні набиті роги оленя. Також є тапчан для одягу. І все. Все дуже по мінімальці, просто. Ніяких шпалер, картин, фото. Дійсно, дім для відпочинку. – Ти що, незімною будиш у кімнаті? – хитро запитує моє прикрасне нещастя
– Я ще не вирішила! Все залежить від того, наскільки смачні будуть обіцяні тобою суші. А поки я піду до вани. А ти готуй. – ой хлопче, ти незнаєш з ким граєш у цю гру. Перемога буде за мною. Я завжди перша. Я швиденько
