Рыба моей мечты. Сергей Черепанов

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Рыба моей мечты - Сергей Черепанов страница 2

Рыба моей мечты - Сергей Черепанов

Скачать книгу

а тут уже и лодки, цепи, замки и ключи на веревках и тряпках, весло, припрятанное в кущах, все как надо…

      Говорят, в дождь хорошо клюет.

      – А не слухайте нікого. В дощ добре спати, просинаючи життя, але, звичайно, якщо ви вже там – на рибі, – вертатися нема чого – сидіть, пильнуйте, все може бути.

      И я тяну с собой батину плащ-накидку, офицерскую, с капюшоном, а при наличии «резиняк» – так Василь називає гумові чоботи – і стільця: – Сиди, пильнуй, риба заснути не дасть…

      – Ну, як? – слышится из тумана… А кто ж то может быть?..

      – Та-а…

      – А я взяв щучку і судачка.

      – З моста?..

      Из тумана появляется знакомый силуєт – Валера? Он! – и походочка характерная, мягкая такая, индейская.

      – А я чую голоси… Хто це?.. Ну, здоров будь… – он заглядывает в лодку, а там уже кое-что блестит. – О, відкупилася, – каже, маючи на увазі – кого? Річку? Чи може – долю…

      Валеру не всегда и поймешь.

      – Та-а, – отвечаю я, как Вася, с небрежной солидностью.

      А Валера закуривает, забирается в соседнюю лодку, как раз между нами. У него тоже армейская накидка с капюшоном. Та еще, что с Карелии. Если кто с тропы посмотрит – три монаха на молитве, а приглядится – не, лучше – на рыбе…

      Валера вже відробив, рыбу занес в хату, и я жду когда он спросит «Ну, як там?» – маючи на увазі Київ, владу, олігархів… – спросит и сам же разложит, бо не тільки з газет, але ж має і інші джерела… І то вам не шануйлівські, чи то великоцебешні, – у Києві має не аби кого, депутатів чи козацького гетьмана, тьфу, хай їм грець.

      Про нього і кажуть – «не наш», кажуть і рачківські, і зухвалівські. А чому? Тому що перша його забаганка – Калєрія, дивна північна країна рибалок? Ні, не так – див-на! північ-на! фантастич-на! краї-на! рибалок і риби – рыбы, какой хочешь и не хочешь – царской, королевской, императорской: си-иг, нали-им, яа-азь – прижмуриваясь – а ку-умжа? – удивляется, сам как будто не веря в эту морскую форель, – а ха-ариийюююссс! – и всем ясно – такой не бывает, ни тут, ни в раю, – а щуки такие, что ежей целиком могут заглотить, – ляпает Валера – (зачем он это сказал?!)

      И всем сразу ясно:

      – Бреше… – тому и кажуть про нього – «не наш», або «знов свою Валєрію заводить…», то есть заливает не в меру, какой бы рыбацкой ота Калєрія не була…

      – Так чого ж ти повернувсь сюди, якщо там отаке? Бреше… Ха-рі-юс…

      А если к этому добавить, що не п’є, як і я, – Э-ге… Эге-ге. Тут уже можно, что угодно пришить, в том числе и последнее – только у нас не кажуть «москаль» або ж «москалюга», а просто «не наш» – что в переводе означает, кроме всего, полную никчемность, «не наш»: в хаті геть нічого – конем грай, підлога глиняна, двері підпира лопатою, і в садочку одна яблуня – велика, так – але ж одна-одненька, а на городі – хіба що картопелька,

Скачать книгу