так розкаятись, і тобі на небі все пробачать? Думаєш, курво, усі твої гріхи можна перекреслити звичайним «прости»? Хрін тобі, а не прощення, – Марія зігнула руку в лікті, демонструючи свою зневагу до великого замацаного дзеркала, і жінка у відображенні похитнулась, але не впала.
Марія вхопилася за раковину та змусила себе стати рівно. Кілька секунд вивчала дно умивальника, пропускаючи крізь себе тваринні стогони парочки в одній із туалетних кабінок.
– Чому я не можу просто здохнути? – промовила тихо до невідомого адресата. – Чому я не можу просто здохнути й покінчити з цим?
Діджей змінив сет, і з колонок полинуло щось розслаблююче. Марія зітхнула, відкрутила кран і вмила обличчя. Глянула на себе. Не така вже вона й стара. Так, макіяж явно не пройшов тест-драйв, але на барі сидять і бридкіші особи. Мокрими пальцями розмазала залишки сліз, серветкою підтерла олівець під очима. Цього вистачить, щоб дійти до барної стійки. Парочка з сусідньої кабінки досягла логічного завершення, і тепер важко дихала, перетравлюючи емоції. В усіх їхніх проявах.
Марія вкинула помаду в сумочку й застібнула блискавку, коли верескливий голос перебив діджейський скречінг:
– Тобто як у тебе порвався гандон?
У пам’яті одразу спливло обличчя маленької дівчинки з двома косичками, і Марія буквально вибігла з туалету. На барі сидів самотній грузин і дві сорокарічні жіночки, які й у свої двадцять не вражали красою, не кажучи вже про нині. Це був той випадок, коли ситуації не міг зарадити ні грамотний макіяж, ні алкоголь у необмежених дозах. Але жіночки не втрачали ентузіазму, пускаючи грузину бісики густо нафарбованими очима. Та всі стріли Амура поки влучали в «молоко».
– Щось тонізуюче, – замовила Марія, сідаючи на вільне місце. – І щоб градусів там було більше, ніж калорій.
Бармен кивнув, і, поки жінка повернула голову в пошуках когось симпатичного на танцполі, біля неї вже стояв коктейль. У комплекті чомусь додавався грузин.
– Слюшай, дєвушк, пачіму грусний такой?
– Життя – лайно, але ми з лопатою. Ну, і з коктейлем, – Марія відсалютувала чоловікові та зробила великий ковток.
Шипучий напій, наче торнадо, пронісся її горлом, залишаючи по собі легкий м’ятний присмак. На секунду запекло – і стало добре. Слава тим аборигенам, яким не ліньки було змішувати вогняну воду зі всім підряд.
– Слюшай, а может, я тібя развєсєлю? Давай, паєхалі са мной. Будєт харашо, абіщаю. Паєхалі?
Перш ніж Марія встигла озвучити своє рішення, у розмову вклинився хтось третій.
– Вона нікуди не поїде, – сказав Сашко, дивним чином опинившись поруч.
Його присутність чомусь не здивувала Марію. Дійсно, нащо дивуватись витівкам фатуму, якщо тобі немає що протиставити? Раптом їй дуже захотілося, щоб грузин натовк Сашкові пику.
– Ну, чому? Це дуже хороший чоловік. Відчуваю, що його компанія могла б мене цілком
